Завантаження
Любов Кисельова, "Пазли"
Кожного ранку я збираю себе як пазл. Сегмент за сегментом. Спокійно, щоб не помилитися.
Спускаю з ліжка спочатку одну ногу — плюс сегмент. Потім другу — наступний. Повільно сідаю, підіймаю голову. У дзеркалі навпроти бліде обличчя жінки 50+ із синяками під очима.
— Привіт, ДІВЧИНКО! Слава Богу, вночі не померла. Сміюсь. Коротке волосся стирчить, як переляканий їжак.
Серце починає колотитися — добре, аритмія нікуди не ділася. Занило в правому боці — привіт, холецистит...