"Ніч над світом, ти не спиш…" (колискова)
"Ніч над світом, ти не спиш…"
пісенна версія
Куплет 1
Ніч над світом тихо лягає,
Гаснуть вікна втомлених хат...
"Ніч над світом, ти не спиш…"
пісенна версія
Куплет 1
Ніч над світом тихо лягає,
Гаснуть вікна втомлених хат...
На південному сході України, яка на момент цієї історії ще була Українською РСР, за сімома полями, вісьмома горбами та однією розбитою ґрунтовкою, що пам'ятала ще часи, коли на Схід ходили чумаки, розкинувся Хутір Бугайлівка. Тут життя текло повільно, як густий мед, а найбільшою подією за останнє десятиліття була, мабуть, поява кольорового телевізора у голови сільради.
Але одного серпневого ранку, коли марево вже почало дрижати над стернею, тишу Хутора розірвав хрипкий надсадний звук...
Марина звично штовхнула скляні двері свого кабінету о 7:15. Вона завжди приходила раніше за всіх — ніби хотіла випередити навіть власне життя. У голові вже клацали цифри ранкового звіту, як чіткий механізм дорогого годинника. І раптом механізм заклинило.
За її столом сиділа Аліна...
Казка для всієї родини
Мама "полетіла" рятувати бабусю на інший кінець міста — швидко, як супергерой у плащі, залишивши п'ятирічну Полінку на тата. Двері ще тихенько клацнули, а в квартирі вже стало спокійно й трохи сонно.
Тато щойно повернувся з нічної зміни в лікарні. Він виглядав як персонаж фільму про зомбі: очі напівзаплющені, волосся скуйовджене, а домашній халат висів на ньому, мов на вішалці...
Натхненна історія, щоб дати віру іншим
Мене звати Любов, і сьогодні я хочу поділитися своєю історією. Можливо, вона дасть комусь віру, надію й сили не здаватися.
Колись я була в точці, де здавалося — все втрачено. Втома, розпач і відчай здавалися нескінченними. Я думала: "Я більше не можу". Але десь у глибині душі залишалася маленька іскорка, яка шепотіла: "Спробуй ще".
Я почала з малого: дозволила собі плакати, дозволила собі бути слабкою...
ЖАНР: Драма з елементами світлого гумору
МІСЦЕ ДІЇ: Кафе-магазин при заправці на виїзді з міста.
ЧАС: Наші дні, весна, ранок до обіду.
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Надія — головна героїня, 50+, мати військового.
Продавчиня кафе (Марійка) — молода дівчина, щира, чуйна.
Олена — пасажирка автобуса, 50+, мати лікарки з фронту...
Коли темрява навколо — світло всередині найяскравіше.
Присвячується моєму другу — шахтарю з великої літери,
ДЕМЕШКО Віктору Івановичу,
лауреату Державної премії СРСР,
Почесному шахтарю України,
повному кавалеру знака "Шахтарська слава"...