Кисельова Любов Володимирівна

Любов Кисельова

Кисельова Любов Володимирівна (народилася 9 вересня 1973 року, м. Павлоград, Дніпропетровська область) — українська авторка прозових творів, п'єс і поезії.

Має дві вищі освіти — історичну та юридичну. Працює головним юрисконсультом на підприємстві. Літературною творчістю займається паралельно з професійною діяльністю.

У своїх творах досліджує внутрішній світ людини, порушує теми любові, пам'яті, втрати, надії та людських стосунків, звертаючись як до повсякденного життя, так і до досвіду проживання складних історичних подій, зокрема війни. Її проза вирізняється емоційною насиченістю, психологічною глибиною та увагою до деталей.

Авторка оповідань, п'єс, поетичних творів, а також творів для дітей.

Дебютний твір "П'ять хвилин на двох" у 2025 році здобув І місце в номінації "Проза" Міжнародного літературного конкурсу "Проблема свободи" з нагоди 150-річчя Томаса Манна (журнал та видавництво "Склянка Часу — Zeitglas").

Оповідання "Шубін" стало переможцем конкурсу "Open World — 2025" (тема "Фольклорний код України"), а твір "Соня. Жити!" у 2026 році отримав І місце у VIII Всеукраїнському літературному конкурсі імені Леся Мартовича в номінації "Проза. Добірки".

П'єси авторки поставлені на сцені Театру імені Бориса Захави (м. Павлоград), де йдуть вистави "П'ять хвилин на двох" та "Баба Ганя та "Секретна траса"".

Її тексти — це історії про тих, хто чекає, любить і не втрачає надії навіть у найтемніші часи.

Працює над подальшим розвитком у сфері сучасної української прози та драматургії.

Твори

Баба Ганя та "Секретна траса"

На південному сході України, яка на момент цієї історії ще була Українською РСР, за сімома полями, вісьмома горбами та однією розбитою ґрунтовкою, що пам'ятала ще часи, коли на Схід ходили чумаки, розкинувся Хутір Бугайлівка. Тут життя текло повільно, як густий мед, а найбільшою подією за останнє десятиліття була, мабуть, поява кольорового телевізора у голови сільради.
Але одного серпневого ранку, коли марево вже почало дрижати над стернею, тишу Хутора розірвав хрипкий надсадний звук...

Читати повністю →

Звільнення за власним щастям

Марина звично штовхнула скляні двері свого кабінету о 7:15. Вона завжди приходила раніше за всіх — ніби хотіла випередити навіть власне життя. У голові вже клацали цифри ранкового звіту, як чіткий механізм дорогого годинника. І раптом механізм заклинило.
За її столом сиділа Аліна...

Читати повністю →

Магічні ліки

Казка для всієї родини


 Мама "полетіла" рятувати бабусю на інший кінець міста — швидко, як супергерой у плащі, залишивши п'ятирічну Полінку на тата. Двері ще тихенько клацнули, а в квартирі вже стало спокійно й трохи сонно.
Тато щойно повернувся з нічної зміни в лікарні. Він виглядав як персонаж фільму про зомбі: очі напівзаплющені, волосся скуйовджене, а домашній халат висів на ньому, мов на вішалці...

Читати повністю →

П'ять хвилин на двох

Натхненна історія, щоб дати віру іншим
Мене звати Любов, і сьогодні я хочу поділитися своєю історією. Можливо, вона дасть комусь віру, надію й сили не здаватися.
Колись я була в точці, де здавалося — все втрачено. Втома, розпач і відчай здавалися нескінченними. Я думала: "Я більше не можу". Але десь у глибині душі залишалася маленька іскорка, яка шепотіла: "Спробуй ще".
Я почала з малого: дозволила собі плакати, дозволила собі бути слабкою...

Читати повністю →

П'ять хвилин на двох (п'єса)

ЖАНР: Драма з елементами світлого гумору
МІСЦЕ ДІЇ: Кафе-магазин при заправці на виїзді з міста.
ЧАС: Наші дні, весна, ранок до обіду.
ДІЙОВІ ОСОБИ:
Надія — головна героїня, 50+, мати військового.
Продавчиня кафе (Марійка)  — молода дівчина, щира, чуйна.
Олена пасажирка автобуса, 50+, мати лікарки з фронту...

Читати повністю →

Соня. Жити!

Коли темрява навколо — світло всередині найяскравіше.
 
Вступ
Ця історія — не про війну, хоча вона трапляється під час війни. Вона не про стратегії, не про битви на фронті.
Вона — про людину. Про біль, який паралізує тіло і душу, пробираючись у найглибші закутки свідомості. Про темряву, в якій, здавалося б, зникає остання надія, залишаючи лише порожнечу.
А ще — про пам'ять, що зберігає найцінніші миті...

Читати повністю →

Шубін

Присвячується моєму другу — шахтарю з великої літери,
ДЕМЕШКО Віктору Івановичу,
лауреату Державної премії СРСР,
Почесному шахтарю України,
повному кавалеру знака "Шахтарська слава"...

Читати повністю →