Серед тих кого немає є багато добровольців, яким не виповнилось і 25 років..
А серед цивільних є жертви серед жінок і дітей..
Все це відбувається насправді, це не сон, не мариво. Це відбувається зараз з нами, українцями, в сучасній незалежній державі Україна..
Відбувається зараз, з нами, які жили мирним життям і нікого не зачіпали. Роззброїлись, віддали свій ядерний потенціал, не належали до жодного військового угрупування, нікому не загрожували, і вірили в те, що на нас ніхто не нападе..
А світ продовжує жити своїм звичним життям, — відбуваються міжнародні зустрічі, спортивні змагання, важливі міжнародні зібрання, в концертних залах звучить чудова музика, люди продовжують освоювати космос..
А у нас кожного дня чути вибухи бомб і ракет, гинуть люди, рушиться інфраструктура, знищуються склади і запаси продовольства..
А в концертних залах світу продовжує звучати музика, люди радіють життю, будують плани на майбутнє..
Ми також будуємо плани на майбутнє, ми чекаємо на припинення війни, і хочемо вижити і продовжити своє існування як могутній народ потужної країни..
Народ, який бореться за своє існування і право продовжувати жити на своїй землі..
Хіба нам багато треба? — Ми просто хочемо жити і бути щасливими, як і більшість людей на нашій планеті..
Дивіться також
- Анатолій Клименко — Говорили, говорили — побалакали...
- Анатолій Клименко — Отак було, — в глуху осінню пору...
- Анатолій Клименко — Опалий лист, пожовклий і сухий...
- Ще 250 творів →
На її місці може залишитися зменшена копія тієї України, яку знав увесь світ, залишиться вивіска "Україна", з роздрібленим і змішаним населенням, яке поповнять мігранти з усього світу, переважно з Південно-Східної Азії..
І навіть корінні українці можуть втратити свою землю, надра, промисловість, які і так вже в руках кримінально-олігархічної мафії. Те, що записано в нашій Конституції як власність всього народу, набуло вже своїх конкретних "господарів". Цей процес вже запущений в Україні повним ходом, почався розпродаж землі і надр. Все це робиться руками діючої зараз влади.
Поки ми воюємо з зовнішнім ворогом, відбувається масовий розпродаж землі всередині країни всім охочим зайдам..
А що ж робимо ми? — А ми молимося Богу, і надіємося на нього і ЗСУ. А ще продовжуємо гинути на фронті і в тилу..
Дивно, як спокійно світ сприймає загибель однієї з найбільших країн Європи, і все це відбувається в 21 Столітті, на очах всього світу..
Чому світ терпить таке зухвальство і загрозу всьому людству? Мабуть тому, що світ — різноманітний і не діє ще як єдиний організм. Є свої вигоди для когось чи своє бачення. Але для нормальної людини це видається ненормальним. Взяти людський організм, — якщо відбувається якийсь збій у його роботі або якесь ушкодження, організм миттєво переключається на запобігання загрозі, і в багатьох випадках сам може себе зцілити, включаючи в роботу необхідні засоби і резерви..
В тому, що з нами трапилося є, звичайно, велика наша вина. Ми не дуже згуртовані, ми не дуже активно підтримуємо один одного в разі потреби.
Роки зросійщення і викорінення українських традицій і культури негативно позначилися на нашій свідомості. До того ж, починаючи з 20-х років минулого століття, під час становлення радянської влади, винищувалася майже тотально пасіонарна і думаюча частина нашого суспільства, додамо сюди голодомор, колективізацію, Другу світову..
Якщо зараз, під час війни, взяти розріз нашого суспільства по соціальним і політичним особливостям, отримаємо дуже різнобарвну картину. У нас дуже роздутий штат державних службовців, силовиків, правоохоронців і супутніх служб. В масштабах всієї країни — це ціла армія службовців і їх сімей. Тому одностайності поглядів на ті чи інші речі, що відбуваються в країні не так просто досягти. А ще наша пересторога, яка виросла за роки становлення державності, породила особливість сприйняття у вигляді поговірки — Моя хата скраю..
Насправді, у нас зараз дуже складна ситуація в країні через те, що у владі практично немає етнічних українців з чіткою проукраїнською і патріотичною позицією. Україну затягують в управлінський і економічний колапс можновладці на фоні боротьби з зовнішнім ворогом.. Простий народ мусить боротися з зовнішнім і внутрішнім ворогом, який часто діє дуже синхронно. Багато суперечливих, непослідовних, а часто навіть шкідливих дій можновладців виглядають логічними і зрозумілими, якщо на них подивитися з башт кремля. Ті самі 5-6 "ефективних" менеджерів хороводять ключові посади, не допускаючи туди нікого іншого. У нас створена купа антикорупційних органів і служб, які неефективні в замкнутій на одну особу системі вертикалі влади. Запеклих корупціонерів і злодіїв не ув'язнюють навіть в умовах війни. В одному з недавніх етерів почув, що в нас є Зам Міністра Оборони — жінка 27 років..
Ми бачимо до чого ми дійшли, і виправляти нам доведеться все самим. По-іншому бути не може..