і заходить сивиною
а на обрії вже синім
розквітає давній спомин
і росте у небі спогад
про загублені надії
що дарує небу здогад
про несмілі наші мрії
і синіє небо тишком
хоче всіх омолодити
і збирає небо нишком
всіх хто знає як любити
і притягує вологу
щоб живильною водою
вже відмить нашу тривогу
й помолитись з нами богу
як же небо засвітилось
пломеніло аж до ранку
як громами прокотилось
що не вийдеш навіть з ганку
клекотало гуркотіло
від вогню все стало біле
полилась вода рікою
напувала всіх собою
і змішалось все докупи
і вода вогонь і звуки
там шипіло там дзюрчало
там громами оглушало
буря всіх і все одмила
всіх водою напоїла
буря всіх омолодила
в свіжість душу нарядила
і розп'ялись мов вітрила
хмар могутніх сиві крила
стало світло розцвітати
у нові яскраві шати
буря раптом припинилась
раптом так як почалась
сильно мабуть натомилась
й спочивати подалась
а у грудях тиша встала
і веселкою розквітла
вже про бурю не згадала
і була до всіх привітна
2025