Трагікомедія на дві дії для театру абсурду (16+)
Від автора. Всі дійові особи та події вигадані. Іншими словами, дія відбувається в альтернативному абсурдному всесвіті, пов'язаному з нашим світом лише гіпотетичними кротовими норами, тобто викривленнями просторово-часового континууму. І якщо хтось забажає побачити себе в цих карикатурних персонажах, хай йому грець.
Дійові особи
Перший п, одягнений офіційно
Другий п, у лазневому халаті
Третій п, у теслярській робі, під час розмови вставляє білоруські слова
Четвертий п, у бавовняному тренувальному костюмі, штани витягнуті на колінах, похмурий
П'ятий п, у м'ятих штанах і тільнику
Хтось у масці
1 дія
Просторий кабінет десь у найвищих колах влади. Світло з вікон доповнюється сяйвом люстр під стелею. Дуже довгий овальний стіл. Багато стільців, що стоять абияк. В кабінеті четверо з напрочуд однаковими обличчями. Це "п" з першого номера по четвертий. Перший п сидить на чолі столу, решта де прийдеться. Відчиняються двері. У двері влітає п'ятий п, вштовхнутий чиєюсь рукою, за інерцією біжить кілька кроків і падає на килим обличчям униз.
П'ЯТИЙ (кричить). Вовки позорні! Я вам ще покаджу! Я вас… я вам… я вам ще влаштую! Око на дупу натягну, телевізор зроблю! Звільню всіх на х… На Колимі вартовими стоятимете! Ні! На Чукотці. (Підіймається з підлоги. Озирається.) Еге ж, вся зграя отут. А чому пахана нема? За що сьогодні базаримо?
Дивіться також
- Анатолій Юрченко — Поема болю
- Анатолій Юрченко — Гра в ляльки по-дорослому
- Анатолій Юрченко — Комета поза розкладом, або Що ти зробив для України?
- Ще 5 творів →
П'ЯТИЙ. А ти що вбрався? Навіть зашморг на шиї.
ПЕРШИЙ. Я завжди так одягнений. І у краватці. Раптом щось термінове. А я вже готовий. На перевдягання час не витрачаю.
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). І спиш так?
ПЕРШИЙ. Ні, вночі, звісно, знімаю. Щоб не пом'ялося. Але вішаю поруч. Акуратно. На стілець. Щоб напоготові.
ДРУГИЙ (байдуже). Та що може статися вночі? Сплять же ж усі…
ТРЕТІЙ (перебиваючи). А ти не правий! Тут ти не правий! Ноччу якраз усьо трапляєцца! Одному, пам'ятаю, гараж ставілі. І саме ноччу — пожежа! Тому що всі спалі. А хтосьці нє спав! (Показує пальцем на п'ятого.) Такі вось, як йон, наприклад.
П'ЯТИЙ. Гей, ти кінчай маячню гнати! Мабуть, такий, як ти?
ТРЕТІЙ. Ди я ноччу сплю. Ну, хіба аврал ці трохсмєнка…
П'ЯТИЙ. А в мені авралів немає! Ну, бувало, що й вночі. Але однаково без шухеру. Ось, пам'ятаю…
ДРУГИЙ. Годі теревенити. Мене просто з сауни висмикнули. Щоб твоє базікання слухати?
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро сміється). І що ти в сауні зрання робив?
ДРУГИЙ. Не смішно! Парився. Що ще в сауні роблять?
ЧЕТВЕРТИЙ. Зрання?
ДРУГИЙ. А ось захотілося зрання. В тебе не спитав!.. Люблю я це діло! Сидиш на полиці, кров у жилах вже закипає, волосся на голові стирчить від жару... А ти сидиш, терпишся. А потім, коли вже геть ні в змозі, під крижаний душ і до басейну! Ох, бадьорить!
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). Нащо?
ПЕРШИЙ. Кросворди — це добре. Мені теж лікарі радили. Щоб деменції не було. До речі, слухай — птах, який вміє літати хвостом уперед.
П'ЯТИЙ. Крокодил.
ПЕРШИЙ. Чому крокодил? Крокодил геть не птах.
П'ЯТИЙ. А ось захоче, то й хвостом уперед полетить. (Голосно сміється.)
ДРУГИЙ. Колібрі.
ПЕРШИЙ. Так, справді! Колібрі! Вона вміє! Слухай, ти біолог, напевно?
ДРУГИЙ (докірливо). Нам же заборонили про це казати. А втім… усі свої… Звичайний пенсіонер.
ТРЕТІЙ. А до того?
ДРУГИЙ. А до того звичайний вчитель. Математики. А математика, самі розумієте…
П'ЯТИЙ (перебиваючи). Знаємо-знаємо! Вчили. Піфагорові штани на всі сторони рівни. (Хихоче.)
ТРЕТІЙ. Тади за якім чортом цябє в п панєсло?!
ДРУГИЙ. Якщо чесно… Ні, якщо чесно, сам не знаю. Так склалося.
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). Пенсія маленька?
ДРУГИЙ. Це теж. Та й нудно на пенсії. І грошей не вистачає. Та й схожий я був на нього. Я вже думав податись до компанії леніних і сталіних, які біля Мавзолею труться. Карбованець-другий. І розвага. А виявилось, там така мафія…
П'ЯТИЙ. Як тут? (Регоче ще голосніше.)
ЧЕТВЕРТИЙ (з похмурим гумором, п'ятому). Вражаюсь, що він тебе за твої жарти ще не придушив.
П'ЯТИЙ. Потрібний я йому, от і не придушив.
ПЕРШИЙ. А ми?
П'ЯТИЙ. Не гальмуй, кореш! Ви також. Але я особливо.
ДРУГИЙ. Тому тебе з такою пошаною доставили.
П'ЯТИЙ. А я затявся. Кажу їм: спочатку бабу! Або не їду.
ПЕРШИЙ. Бабу? У твої роки?
П'ЯТИЙ. Які ще роки? Всього сімдесят чотири. Я ще без віагри можу. І хочу! А мені бабу не дають!
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). І не дадуть. Її ж потім прибрати доведеться.
П'ЯТИЙ (байдуже). Та замочити я й сам можу. А нащо? А що як вона мені сподобається. Мабуть, я ще її захочу?
ЧЕТВЕРТИЙ. А на те! (Цитує.) "Як казав один мій знайомий, покійний, я забагато знав".
ТРЕТІЙ (п'ятому). А чим ти яму так потребєн?
П'ЯТИЙ. А подобається йому моє приколювання. Хоч і кривиться іноді. А з вас хоч хтось так приколотися зможе?
ПЕРШИЙ (гнівно). Подобається — сам і приколюйся! Хоч шпилькою до стіни! (Здивовано сміється з жарту, що несподівано народився.)
П'ЯТИЙ. Ось сам шпилькою й приколюйся. А я тебе й чим міцнішим приколоти можу! (Перший перестає сміятися.) Ось так! Фільтруй базар.
ПЕРШИЙ (другому, після паузи). А з чого ти вирішив, що леніни та сталіни — мафія.
ДРУГИЙ. Вирахував. Математично. І леніни, й сталіни, й нікіти сергійовичі, й леоніди іллічі. Ну самі подумайте. Товчуться люди, дуже схожі, між іншим. Тобто підгримовані. І одягнені не в джинси, а як вожді одягалися на той час. Значить, хтось їх одягнув? Хтось їх гримував? Бажаєте зі мною сфотографуватися? Звичайно, і я з вами сфотографуюсь! З задоволенням. І вашу подяку прийму із задоволенням. Та киньте, це зовсім не дорого за фото з Володимиром Іллічем. А хочете, ще Йосипа Віссаріоновича запросимо. Геть небагато дорожче… Мабуть, вони й нешкідливі, просто заробити хочуть. Але ж хтось за цим стоїть, хтось все це організував. А інакше вони б усі вже побилися між собою через ці карбованці.
ЧЕТВЕРТИЙ. Усюди мафія…
ПЕРШИЙ. Ти що сказав?! Ми теж схожі! І ми, на твою думку, мафія?!
ЧЕТВЕРТИЙ. А хто ж іще… А через карбованці не побилися, тому що кожному особисто за конкретне завдання платять.
ТРЕТІЙ (другому). Добре табє. У цябє хаця б сауна йосць. А в мянє (вимовляє з огидливістю) джакузя. Нє па-нашаму гета. Нє, твая сауна таксама нє па-нашаму, алє хаця б на лазню схожа. А тут — джакузя. Я й вирішив сабє лазню поставиць. Я ж цєсляр. З Міларусі.
П'ЯТИЙ. Як тебе батька відпустив?
ТРЕТІЙ (раптом сердито). Бацьку нє чапай! Я табє за бацьку таксама магу нєшта куди-нєбудзь нацягнуць! Наш бацька — гета такій бацька! Йон жа мянє, даречи, і знайшов. У калгосп яго привєзлі. Ну, самі разумєєцє, якраз пєрад вибарамі — треба ж з простимі людзьмі размавляць. Гета паднімаць, як яго… рейтинг. Ну, самі разумєєцє, камєри, пісакі. А йон мянє убачив. Ми якраз сховішча для гародніни ставілі.
П'ЯТИЙ (уїдливо). Для бульби своєї?
ТРЕТІЙ (знов сердито). Бульбу таксама нє чапай! Наша бульба — гета така бульба! Нє тоє, што в вас!
ДРУГИЙ. Не дратуйся. Далі розповідай.
ТРЕТІЙ. А чаго тут расказваць? Усьо ж і так зразумєла. Зафатаграфавалі бацьку дзє треба і з кім треба, а йон потим усіх адправів і — а гетага мужика, ну, мянє, значиць, до мянє. Як клічуць? — питаєцца. Шчира кажу: Ясь. Усьо, Ясь, са мной єдзєш. Так і тримав при сабє. Калі яму треба було, фатаграфавався са мной. Знов жа для гетага, для рейтингу: глядзіцє, мавляв, як я з самім сябрую. Ні, для телєвізара я нє гаджуся. Але калі сфатаграфаваць у гетим, як яно в їх зветься… ага!.. у правільним ракурсі, яно самає тоє. Гета ж мені потим морду обличчя паправілі. А тут сам приєхав і мянє вбачив. І кажа бацькі: оддай, мнє йон больш патребний. Ну, бацька у нас нязгодлівий. Алє тут віддав. Йон жа хітрий, вєдає, каму і калі адступіцца. Ну і мнє сказав: не забивай, чий ти. Каб, калі треба, і за мянє, за бацьку, значиць, словца замовів. Ну а я бацькі адмовіць нє мог. Таму зараз таксама п. Ну а тут пачав я лазню ставіць…
ПЕРШИЙ (нервово). А сусіди б побачили? То ж які б розмовини пішли! Сам п собі лазню ставить! Не царське це діло!
ТРЕТІЙ. Ди якія яшче сусєдзі?! Я гадаю, їх геть няма! Я б і сам радий пазнайоміцца. Увєчари за чаркай пасядзєць... Можа, зараз сябри билі б…
ЧЕТВЕРТИЙ. А потім би їх усіх прибрати довелося.
ТРЕТІЙ. Так не пазнайоміліся. І як? Калі і йосць суседзі, яни мянє навіть нє бачаць. Паркан якої вишині! Падмурак я вжо паклав, а толькі взявся за справу по-справжньому — тут і гетия! Усе кідай — єдзєм! Цікаво, а Маркона йон за гетим жа столом примав?
ЧЕТВЕРТИЙ. А тобі яка різниця?
ТРЕТІЙ. Так цікаво ж. Можа, я на мєсци Маркона сяджу? (Другому.) А ти нє дарасказав, як у цябє склалося.
ДРУГИЙ. А, скажу! Начхати, що не можна. З горя я пішов. Момент вони точно вирахували, от і підкотили. Я дружину тільки-но поховав. А коли вони підкотили, подумав: чим пити по-чорному... А вони все тихою сапою, поступово. За містом житимеш. Та мені все одно тоді було. Кажу — гаразд. Тільки обличчя тобі трохи поправимо. Та гаразд, поправляйте. А потім як розпочалося. І те підпиши. І це. А я й підписував, не читаючи. Обличчя поправили. Навіщо погодився? Що вони з носом зробили! Позорище якесь.
ЧЕТВЕРТИЙ (роздратовано). Коли б лише ніс! Бачу себе вранці у дзеркалі — лякаюся. Голюся — здається, не себе, а його голю! Ганьба!
ДРУГИЙ. А далі почалося. Як їсти. Як пити. І щоб ДНК не залишати. Що якою ложкою. Що якою виделкою. Що з якого келиха... Втім, мабуть, це мене й врятувало? Бо не запив. І в тонусі себе тримаю. І всі часописи читаю. Щоб не ляпнути чогось здуру. Тільки, відчуваю, втомлюватись я почав від цього цирку…
ЧЕТВЕРТИЙ (різко).