МЕФІСТОФЕЛЬ. Напевно, в арифметиці! А жінки — вища математика! (Ґретхен подає знак з вікна). Про це теж не подумав (дістає з повітря пляшку). Шампань! Дуже сприяє вищій математиці! (Фауст бере пляшку та іде; Мефістофель дістає з повітря цитру). Щоб дівчина попалась в сіті, її потрібно розігріти (починає співати куплети, граючи на цитрі).
Катрусю, чом
Стоїш смерком
Попід вікном
У хлопця, що ти любиш?
Гляди, гляди,
Не йди туди,
Побійсь біди –
Віночка там загубиш.
Йому дарма;
Зведе з ума —
Лишайсь сама,
Заломлюй білі ручки!
Кохать — кохай,
А розум май,
Не потурай,
Доки не дасть обручки!***
З вікна визирає Фауст, грозить Мефістофелю й щезає.
З'являється Валентин. Він чув останні рядки куплетів і бачив Фауста, що визирав з вікна (але Фауст його не бачив).
ВАЛЕНТИН (кричить). Тримайся, Ґретхен! (До Мефістофеля). Тобі каюк! Ти — будеш першим! (Розбиває цитру). Твій друзяка — другим!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Нащо ти розбив цитру? Ти хто такий?
ВАЛЕНТИН. А зараз ще й череп розіб'ю! Я брат Ґретхен! Моя сестра — добропорядна, я не дам звести її з пуття!
МЕФІСТОФЕЛЬ (дістає шпагу). А спробуй!
ВАЛЕНТИН (теж вихоплює шпагу). Я спробую — ще як!
Починається фехтування. Валентин тіснить Мефістофеля.
ВАЛЕНТИН. Що ти бурмочеш?! Молитву перед смертю прочитай!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Сили пекла!.. Тільки молитви мені не вистачало! (Поступово відновлює вправність запеклого фехтувальника). Ну як? Фехтую добре?
ВАЛЕНТИН. Ану ж відбий!
МЕФІСТОФЕЛЬ. А чому й ні!
ВАЛЕНТИН. Іще!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Давай!
ВАЛЕНТИН. О чорт! Немов з дияволом я б'юся... Це що ж таке? Мов руку одняло...
МЕФІСТОФЕЛЬ. От і готов! (Випад). Капут тобі, дурло!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ну, кажи — спинися, мить, прекрасна ти!
ФАУСТ. Що, до дідька, прекрасне! Така дівчина, а я… Ні, Мефістофелю, завтра — під вінець!
МЕФІСТОФЕЛЬ. До в'язниці підеш ти завтра, а не під вінець!
ФАУСТ. За що?!
МЕФІСТОФЕЛЬ. А брат її вбитий! Під її вікном заколотий шпагою.
ФАУСТ. Як?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Він був солдат. Побачив під вікном коханої сестри якогось джиґуна й схопивсь за шпагу. Заступився за честь сестри... Але тобі пощастило більше…
ФАУСТ. Мені?! Мене там не було! Там міг бути тільки ти!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Але упізнали тебе! Хтось так і сказав: точнісінький доктор Фауст, хоча й розряджений, як франт...
ФАУСТ. Але у мене є алібі! Я був з Ґретхен...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ще гірше. Брат — це ще не все. Чуєш лемент?! Її мати мертва — а ти як раз був там. (Убік). Вистачило б двох крапель, а я велів дати п'ять — хотів як краще, а вийшло... як завжди. Шлях до пекла вимощений благими намірами...
ФАУСТ. І що тепер?!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Бігти! Летіти! Коротше, геть звідси!
ФАУСТ. Куди?!
МЕФІСТОФЕЛЬ. На шабаш відьом! Там тебе шукати не будуть!
ФАУСТ. Лети сам, я повертаюся до Ґретхен!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Вирішуй скоріше, Фаусте, інакше буде пізно! Ну що? Летиш чи не летиш?..
З вереском і криками сценою несуться духи пекла. Звучать перші такти "Польоту валькірій" Ріхарда Ваґнера. Вакханалія досягає свого піка, й зненацька все гасне.
Сцена 6-та
Вальпургієва ніч.
Ще в темряві звучить "Політ валькірій" Ваґнера. (Світлові ефекти, театр тіней та все інше, що прийде на розум режисерові).
Шабаш відьом у розпалі. З'являються Мефістофель і Фауст.
МЕФІСТОФЕЛЬ.
Біжать, летять, свистять, стукочуть,
Скриплять, шиплять, киплять, клекочуть,
Смердять, іскрять, горять, печуть!
Відьомський дух повсюди чуть!
Держись мене, бо зразу відітруть.***
ФАУСТ (зневажливо, він у поганому настрої). Дискотека…
МЕФІСТОФЕЛЬ. Звичайно! Шабаш!
ФАУСТ. Це щоночі?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ні, тільки раз на рік — під день Вальпурґії. Однак, дивися, тут наш найкращий цвіт. Зважай, кажу я "цвіт" — не "світ"!
ФАУСТ. Дійсно. Цвітуть і пахнуть.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ти просто не в гуморі, докторе! Дивись, які молодюсінькі відьми! Голісінькі! А як стрибають!.. Ступай до них — і за хвилину скажеш сам: спинися, мить, прекрасна ти!
ФАУСТ (хапає Мефістофеля за рукав). Дивись!
МЕФІСТОФЕЛЬ. А що там?
ФАУСТ. На краю... (Вмикається ще один прожектор і висвічує Ґретхен, що проходить краєм сцени в руб'ї). Це... Ґретхен?.. У руб'ї?..
МЕФІСТОФЕЛЬ. Не бачу!
ФАУСТ. Чорт! Вона в кайданах!..
МЕФІСТОФЕЛЬ. Це мара!
ФАУСТ. І слід на шиї... від сокири ката?.. Додому, зараз же додому!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Отямся, там чекають на убивцю — на тебе!..
ФАУСТ. Ні, ні, додому!
МЕФІСТОФЕЛЬ. І труп у домі, де був ти! І всі підозри знов-таки на тебе...
ФАУСТ (непритомніє). Ні! Додому!
Гаснуть звуки шабашу. Гасне мультимедійне зображення. Тільки Мефістофель і Фауст, скорчений біля ніг Мефістофеля, залишаються на авансцені. Світло гасне остаточно. Повна темрява.
Дія друга
Сцена 1-ша
На небі.
Творець і Мефістофель продовжують перервану шахову партію. Темрява.
ТВОРЕЦЬ (голос у темряві). А хід не кращий...
МЕФІСТОФЕЛЬ (теж у темряві). Трохи імпульсивний.
ТВОРЕЦЬ. Просити повернуть не будеш?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ні! Я, може, й шахрай, але шахрай я чесний. Є правила: торкнувсь — ходи. До того ж можна ще боротися за виграш.
ТВОРЕЦЬ. Боротися — можна, от перемогти…(Поступово набирає силу світло).
МЕФІСТОФЕЛЬ. Повинен я перемогти! З принципу!
ТВОРЕЦЬ. Ти ще й принципи маєш? Тоді скажи, якого чорта захапав ще й Ваґнера?
МЕФІСТОФЕЛЬ. З принципу. Жартую! Підбивсь під руку... от я й подумав... Хоча, якщо чесно, сумнівне надбання!
ТВОРЕЦЬ. Бачили очі, що купували...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Теж, мабуть, діяв імпульсивно... Але... є правила: торкнувсь — ходи, торкнувся до чужої фігури — то бери… А! Краще б зовсім не торкався!
ТВОРЕЦЬ. А чим його ти спокусив?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Весь світ у цукерковій обгортці…
ТВОРЕЦЬ. Це кучеряво! І в контракті так?
МЕФІСТОФЕЛЬ. О, там багато чого написано. Спочатку він… він зажадав безсмертя!
ТВОРЕЦЬ. Але ти ж розумієш...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Так! Тому й пояснив йому це майже популярно! А потім... як почав він пальці загинати... Шах!
ТВОРЕЦЬ. А кращою позиція не стала.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Подивимося!.. Знову шах!
ТВОРЕЦЬ. Гадаєш, буде вічний шах? А вічний шах — це лише нічия.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Що ж, нічия теж непогано...
ТВОРЕЦЬ. Але ти прогледів отакий хід... І хто він отепер у тебе?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ваґнер? (Киває на шахівницю). Він, так би мовити, король... імперії напівтубільної…
ТВОРЕЦЬ. А що наприкінці контракту?..
МЕФІСТОФЕЛЬ. Він довго пручався, але все ж придумав: коли наїсться донесхочу... У фігуральному сенсі, звичайно: наїсться слави, розкошів, жінок... Він зараз по всій своїй імперії ставить собі пам'ятники…
ТВОРЕЦЬ. Він же не наїсться ніколи.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Звичайно. Тому й вимудрував таку умову.
ТВОРЕЦЬ. Скоріше, трісне.
МЕФІСТОФЕЛЬ. А мені не байдуже? Все одно буде мій.
ТВОРЕЦЬ. А можна подивитися на твій контракт з Фаустом? До речі, його зовнішність тобі пасує, ти став... як би точніше сказати... соліднішим... ні, напевно, інтелігентнішим... у будь-якому разі привабливішим.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Контракт? Будь ласка (витягає з повітря). А зовнішність... занадто професорська... незабаром поверну собі свою власну, недовго вже залишилося.
ТВОРЕЦЬ. Цікавий контракт.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Тут все гаразд!
ТВОРЕЦЬ. Тобі видніше. А чому недовго?.. Туга за Ґретхен зведе професора до могили?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Розумієш, після безпам'яття він начебто забув про неї. Напевно, часткова амнезія... рятівна до певної міри... Він зараз сповнений енергії й радіє своїм успіхам як дитя... Інакше кажучи, мостить собі шлях благими намірами... до пекла — от-от вимовить: "Спинися, мить! Прекрасна ти!"
ТВОРЕЦЬ. А не боїшся, що почне тягти гуму, як Ваґнер? І буде якщо не вічний шах, то пат — та ж нічия...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Творцю!.. Фауст — порядна людина.
ТВОРЕЦЬ. Хотів би я переконатися в цьому... Давай докладніше про все.
МЕФІСТОФЕЛЬ. О!.. Це питання! Слугуємо ми Ваґнеру обоє!
ТВОРЕЦЬ. Це кумедно!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Так! Найсмішніше — це мене Ваґнер вважає Фаустом... ну, гадає, мабуть, що Фауст трішечки з'їхав з глузду... тому й контракт, підписаний кров'ю, сприйняв як розіграш... хоч торгувався... навсправжки! Але Ти б бачив його пику, коли він колов собі пальця! Він ледь-ледь не реготав!.. А сьогоднішнього Фауста — в моєму тілі — я представив йому як свого помічника Генріха та натякнув, що це нібито посланець... якихось сил! Уяви Собі, його він… побоюється!..
ТВОРЕЦЬ. І що — бажання Ваґнера виконує Фауст?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Звичайно, я! Але він думає, що...
ТВОРЕЦЬ. А з цього місця — ще докладніше! Що робить Фауст?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Напевно, те, що повинен був робити, якби не замкнув себе у своїй келії, — втілює в життя свої високі — ха-ха-ха! — ідеали! Тримає на плаву економіку... хоча це важко з таким правителем, як Ваґнер! Сприяє розвитку наук і мистецтв. Розвиває комерцію й торгівельний флот... І, уяви собі, він щиро опікується народним благом... ні, благом всього людства... Так, дійсно!
ТВОРЕЦЬ. Ну нарешті! І народ щасливий?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Та хіба може бути щасливим народ з таким правителем, як Ваґнер?! (У кишені Мефістофеля дзвонить мобільний телефон). Прошу пробачення, це бос… (Слухає). На жаль, викликають на службу. Відкладемо партію?..
ТВОРЕЦЬ. Гаразд, продовжимо пізніше, та й тобі не шкодить пометикувати... про ендшпіль…
Сцена 2-га
Мефістофель і Фауст на авансцені.
МЕФІСТОФЕЛЬ. О, Фаусте, у тебе щасливий вигляд! Напевно, я почую зараз?.. Оті самі слова! Готовий?
ФАУСТ. Так, майже! От він, результат — я майже відчуваю його кінчиками пальців: останні штрихи — і…
МЕФІСТОФЕЛЬ. Шкода!
ФАУСТ. Чого?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Нас викликає Ваґнер — боюся, він тобі зіпсує настрій… (Убік). Напевно — й мені...
Сцена 3-тя
Кабінет Ваґнера.
Ваґнер сидить за величезним письмовим столом.