Як орки!
Україна вистоїть і сама подолає свої хвороби росту. І в Донбасу сама попросить вибачення. Хоча я не знаю, ХТО насправді пролив першу кров на Донбасі — гадаю, ті самі "сепаратисти", які зажадали влади та вседозволеності в "окремо взятій області" на російських багнетах. Вони прийшли на Донбас зі зброєю в руках.
А Україна одягала вишиванки й скандувала: "Схід і Захід — разом!"
І "просити вибачення" Україна почала ще 2014 року. Але у ваших зомбоящиках цієї інформації немає.
Україна прийняла біженців із Луганська й Донецька, які тікали до України, а не до РФ — від вас, орків. А тим, хто втекти вже не мав сили й залишився в "незалежному" Лугандоні, виплачувала українську пенсію. А ви так і залишитеся орківською федерацією. І перш ніж судити про Луганськ чи Донецьк, згадай, ЩО й ЯК ВИ коїли в Чечні, щойно там заїкнулися про незалежність.
Згадай, ЩО й ЯК ВИ коїли в Сирії!
О, навіть фільми знімали! Російський льотчик героїчно гине, захищаючи свою багатостраждальну батьківщину.
І мужні сльози на очах дружини, яка стала вдовою, але пишається чоловіком і розуміє, що його смерть була не марною! І клятва сина: тату, я піду твоїм шляхом! (І, як ти бомбив Сирію, буду бомбити Україну!)
Але чомусь залишається за кадром, що героїчний льотчик гине, захищаючи батьківщину, не над Москвою, а за тисячі кілометрів від неї — в сирійському небі!
Ах, ну так! Це ж Сирія напала на Москву! І тисячі й тисячі сирійських біженців, що просять милостиню, безруких і безногих калік, яких я 2019 року бачив на власні очі в Мюнхені, а зараз бачу й тут, а не російських, ринули до Європи від бомбардувань, артобстрілів і хімічної зброї!
А Україні тепер погрожуєте вже й ядерною зброєю! Бо інакше вашу "багатостраждальну батьківщину" ніяк не захистити! Що ефективніше захищається Україна, то більшу ненависть ви до неї відчуваєте. І то більшу ненависть ллєте на неї із зомбоящиків.
Твій вік, до речі, не менший за мій. Годинник почав зворотний відлік. Боюся, так і здохнеш орком.
Але твій лист може знадобитися для наступної публікації. Можу й тебе в ній на ім'я назвати. Був, мовляв, хтось із хорошим російським прізвищем. утім, яка різниця, з яким, а тепер його немає — став орк оркович орковоєв. Усі три слова, ясна річ, з маленької літери.
На твоєму сумлінні теж — кров.
Орки! Орки! Орки!
Щойно на вашому, орківському сайті з'явилася новина: Зеленський зібрав багатомільйонну армію, щоб удертися в Росію (ах, вона ж бідна-нещасна!), а ви глитаєте всю цю брехню з брудного корита — й рохкаєте від задоволення.
Орки!
І ЩО ти пропонуєш мені? Рохкати разом із вами? І, якщо народився в Росії, то, всираючись від захвату, пишатися її злодіяннями?
А я ж навіть не в Росії народився — в Республіці Комі, яка стала частиною Російської імперії внаслідок її безперервної експансії. І батьки мої не в Росії народилися — в Сибіру, окупованому стараннями Єрмака та тієї ж ура-патріотичної наволочі, що прийшла після нього. А батьки батьків — узагалі в Україні, в колишній Київській Русі, а не в Росії.
Сьогодні серед ночі ми з дружиною прокинулися від виття сирен повітряної тривоги в Кропивницькому: забули на ніч вимкнути смартфон, на якому стоїть програма сповіщення про повітряні нальоти. Ось і зараз — пишу, а в Кропивницькому знову виє повітряна тривога! Дякуємо вам, орки, за те, що визволяєте нас від укрофашистів! Скількох ви вже визволили від. житла, майна, від нормального життя й від самого життя взагалі. Разом із дітьми, які навіть слова "Бандера" ніколи не чули, а лепетали "мамо", "тату".
На театр у Маріуполі, де ховалися МИРНІ люди РАЗОМ ІЗ ДІТЬМИ, скинув бомбу ваш пілот-орк. Зеленський тоді на весь світ пообіцяв: цей пілот не втече від відплати — буде збитий. Ось свіжі дані: в українському небі збито вже понад 1000 пілотів-орків. Тисячі й тисячі орків уже лежать в українській землі. Вам замало? За українськими даними, орки втратили вже понад 54 тисячі.
Тікайте, орки, верещачи від страху й бруднячи штани! Захід, який однозначно засудив фашизм на Нюрнберзькому процесі, чомусь допомагає Україні та засуджує орківську федерацію, яка вдає із себе лицаря на білому коні!
Але у вас, орків, бракує навіть клепки в голові, щоб запитати у самих себе — ну то де ж фашизм насправді?
І ще один відгук на мої публікації: "Читала, не відриваючись, майже півтори години, навіть на годинник не дивилася. Автор надзвичайно талановитий. Увесь час відчуваєш його ставлення до людей і подій. Одне тільки мене боляче зачепило — це ненависть до всіх за ознакою, так би мовити, паспорта. Вацлав Гавел 1968 року сказав, що кілька людей, які вийшли на Красну площу проти введення військ до Чехословаччини, врятували честь усіх громадян СРСР. Ненависть — непродуктивне почуття, на ньому нічого не побудуєш, можна тільки зруйнувати й зрівняти із землею. Але ж це жахіття закінчиться, й треба буде будувати, а не руйнувати. А будує тільки любов. Так, пропаганда робить свою справу, але не 80 відсотків усе це підтримують. Не хочу цього говорити, проте не думаю, що, виїхавши, автор допоміг Україні перемогти ворога. Я не засуджую, тим паче що на мене бомби не падають".
Авторка листа — людина з вищою освітою і навіть кандидат якихось наук. Листа вона написала не мені, мені його лише переслали.
Але чи вона сама розуміє, що пише?
Де у мене ненависть "за ознакою паспорта"?
Мабуть, все навпаки?!
Це МЕНЕ проклинають, ображають і НЕНАВИДЯТЬ мої ж колишні однокласники та однокурсники! Тільки за те, що пишу правду, а не те, що їм втовкмачують зомбоящики!
І слова "ОТЯМТЕСЯ, ОТЯМТЕСЯ, ОТЯМТЕСЯ, брати-росіяни!!!" я, мабуть, теж "із ненавистю за ознакою паспорта" написав?
Ось тільки, на жаль, сьогодні, сім місяців потому, не бачу я більше ні "братів", ні "росіян" — тільки орків!
Розумію, це боляче звучить. Але саме до такого висновку мене підштовхнули ці сім місяців війни.
І невже не зрозуміло: виїхавши, я отримав можливість боротися — чи багато б я написав, сидячи в підвалі під час безперервних — по три-чотири на день (а то й на всю ніч!) — повітряних тривог?
І ще одне.
Українцям легше від того, що війну проти України в орківській федерації навіть "не 80 відсотків підтримують"? Війна триває вже сім місяців!!! Без одного тижня, якщо бути точним! І триватиме далі, поки ви її "не підтримуєте"! "Не підтримуєте" — значить, мовчки миритеся! Ну так, звісно, "на вас бомби не падають"! Вони падають на українців, на мирних жителів, на житлові квартали й об'єкти інфраструктури.
Збройні сили України відкинули орків з-під Харкова, взяли окуповані вашою "непереможною та легендарною" Балаклію та Ізюм, на окремих ділянках вийшли на кордон із Бєлгородською областю. І що побачили? Що окуповані орками міста перетворені ними на братські могили! Мало того! Ексгумація — а вона потрібна, щоб ідентифікувати КОЖНОГО, вбитого орками, — показує, що, перш ніж убити, людей безжально катували! Мало того! Самі орки із ЗАДОВОЛЕННЯМ викладають до соціальних мереж сцени катувань та відрізання голів своїм жертвам. І, напевно, є користувачі в орківській федерації, яки дивляться на це, мліючи від захвату.
Тож не посилайтеся на Вацлава Гавела! Ті, хто виходив із протестами проти війни з Україною, — так, намагалися врятувати честь усіх, хто мешкає в Російської Федерації. Не вийшло! А сьогодні — й рятувати вже нічого!!! Тим паче — вашим млявим "не підтримують"!
А що сталося після втечі орків з-під Харкова, з Балаклії та Ізюма — ваші зомбоящики вам розповідають?
Помста, злобна орківська помста — ось що сталося!
Орки посилили обстріли Харкова далекобійними ракетами та КАБами, тобто керованими авіабомбами, які можна скидати з безпечної відстані, не входячи до повітряного простора України! І знову — житлові будинки, поранені й убиті мирні жителі, зруйновані об'єкти інфраструктури.
Після чергового такого обстрілу Харків залишився без електропостачання: зупинилися метро, трамваї, тролейбуси. І ваш любий вождь-орк, ватажок усіх орків орківської федерації, на весь світ цинічно заявив, що це (поки що!) лише попередження!
З-під Києва та Сум орків відкинули ще навесні. Але обстріли Сумщини тривають і сьогодні! Як тривають обстріли Києва, Миколаєва, Кривого Рогу й усієї України. Процитую вашого листа ще раз: "Ненависть — непродуктивне почуття, на ньому нічого не побудуєш, можна тільки зруйнувати й зрівняти із землею. Але ж це жахіття закінчиться, й треба буде будувати, а не руйнувати. А будує тільки любов".
Але ж це ВИ руйнуєте!!! Зрівнюєте із землею! Убиваєте й катуєте! Не Україна.
А що потім, коли "це жахіття закінчиться", — розкажіть, будь ласка, ЧИМ і ЯК???
ВИ прийдете до нас "із любов'ю"? "Будувати"? Бо насправді ВИ дуже добрі орки?
Дякуємо вам, "брати-росіяни"!
Орки, орки, орки!!!
Виняток — тільки ті, хто виступив проти війни.
I отримав за це тюремні терміни. Ті, хто зміг виїхати, щоб не бути причетним.
"Прощай, немытая Россия,
Страна рабов, страна господ,
И вы, мундиры голубые,
И ты, послушный им народ".
Авторство заперечується.
А суть?..
Частина 9. Штайнберг-ам-Зе
II листопада
Ми переїхали з Танштайна до Штайнберга-ам-Зе.
Цього ж дня українські війська визволили Херсон, який перебував в окупації майже вісім місяців.
І майже одразу українське телебачення розповіло історію про тамтешніх "Гаврошів" — хлопчаків, які ночами писали на стінах громадських будівель: "Слава Україні!"
Російське ж телебачення, ясна річ, одразу назвало цю історію фейком, вигадкою.
А як інакше? Можливо, який-небудь надзвичайно глибокодумний кремлівський пропагандон навіть удався до міркувань, що "якщо таке й було насправді", то, значить, свідомість хлопчаків уже з пелюшок отруєна українською фашистсько-бандерівською пропагандою. І що такі хлопчаки заслуговують лише на одне — щоб їх топили в сортирі.
І це не вигадка! Саме таке побажання — "топити в сортирі" — я на власні вуха почув із вуст надміру ретивого пропагандона під час його інтерв'ю з російським письменником— фантастом Лук'яненком. Лук'яненку, носієві доброго українського прізвища, тут би згадати про своє коріння, але він лише мляво пров'якав у відповідь, що, мовляв, можна й різками пороти, а на повторне "топити в сортирі" взагалі відмовчався.