Вона прокинулася як тільки но пригріло. Глянула: довкола все цвіло. З трави
виглядали "сонечка" молоденьких кульбаб і голівки конюшини. На клумбі маленькими "телевежами" стирчали перші тюльпани. Поруч вже зацвів бузок і спокушав ароматом свого суцвіття жучків і павучків. "Чудово!", майнуло подумки. "Жаль тільки, що вишня відцвіла та довго чекати на липу", подумала Жужа.
"Абд ...дб ...жоли — ніяк не можу запам'ятати цих малих, — вже гудуть он як!
Злетілися, і в кожної по торбинці з собою. Дивне товариство!"
Та ось ще якісь маленькі квіточки. Я таких ніколи не бачила: червоні, з трьома
пелюстками, голубі — з п'ятьма! Мама казала — на щастя. А листячко у них-то — срібне!
Дива. Ой, так це ж Кірин нігтик. Точно, — зробила собі педикюр з аплікацією. Гарненько вийшло. А я зараз припудрюсяжовтеньким, вирішила Жужа і почала обтиратися "сонечком" кульбаби. "Як гарно! Тепер можна і до сніданку" — із цими словами юна джмелиха, гойдаючи своїм кругленькимзадком і жужачи по-дорослому від задоволення, прийнялася відсьорбувати нектар зклубочків конюшини.
За ілюстрацію дякую AI GPT
с. Копіївка, травень, 2025