Дм.Терко — це псевдо від "Дмитерко" (так кликала мене матуся).
Корінний киянин. Народився 30.11.1953. Нині — пенсіонер.
За освітою — інженер-механік дослідник (1977). Кандидат технічних наук (1981).
Перші 18 років пропрацював в НДІ Національної Академії наук.
Потім був приватним підприємцем.
Останні 18 років — топ-менеджер приватного медико-страхового холдингу.
Одружений (1982), маю дочку (1984) й двох онуків.
На роботі брав участь в обрядовій комісії — складав привітальні оди.
Наприкінці 2024 й на початку 2025 написав першу збірку новел.
З найулюбленішого — любовна лірика А. Ахматової й оповідання О. Купріна.
Вона прокинулася як тільки но пригріло. Глянула: довкола все цвіло. З трави
виглядали "сонечка" молоденьких кульбаб і голівки конюшини. На клумбі маленькими "телевежами" стирчали перші тюльпани. Поруч вже зацвів бузок і спокушав ароматом свого суцвіття жучків і павучків. "Чудово!", майнуло подумки. "Жаль тільки, що вишня відцвіла та довго чекати на липу", подумала Жужа.
"Абд .....
Читати повністю →
Після болотяної жижі — добре обернутися м'якеньким і покрутитися. Потім — трошки маселька. Я полюбляю Ballistol. Тепер, як співається, "до нори та до золотої комори".
Надвечір встану, крутнусь — полюбуйтесь на мене! Золотава цаца. А бочка', бочка'-то які: кругленькі, з двома "ремінцями", елегантні. І шапочка чорненька. Символічно! Та нічого так не дочекаюсь, як тісні обійми жаданого Snipex Alligator. А він ще як дасть під зад .....
ПАРАЛЕЛІ
(ноктюрн на ринвах)