Почнемо?
— Зачекай, друже. Це буде щось подібне до такого: "Торопа був голодний, заковтнув праску холодну?" Поясни спершу, за якими параметрами ти збираєшся оцінювати майбутні твори – запропонувала відповісти Галина.
— Сподіваюсь, буде краще аніж про "праску". Що стосується параметрів — усе логічно: спершу – це рима. З нею все просто і це найлегше для ШІ. Незрівнянно легше, аніж підібрати пароль методом "брут-форс". Друге – логічна ув'язка, змістовність. Це також не велика проблема, хіба що вже потребує певної бази знань. І третє – ритміка й артистизм. Це вже наближено до асоціативного уявлення про ключове слово. Тепер починаємо. Результати зведемо в табличку з відповідними оцінками за трьох бальною системою – підсумував Віктор. Арбітр – ти, Галино і підсумок теж за тобою. Згода?
— Згодна, мовила Галя. Вона взяла з блюда абрикос, покрутила в пальцях, розглядаючи гладенький плід, відкусила бочок і виразно продемонструвала запашну половинку Віктору.
— Добре, сказав Віктор в скомандував: вірш зі словом "абрикос"! Результат не забарився:
"Абрикос"
Сокира, ба, дивись яка!
Зрубай скоріш
Той абрикос, хутчіш!
Ні-ні, то деревце – живе,
Нехай плоди нам ще дає!
― Вражає, особливо про сокиру. Як йому спало на думку її приплести? Це ж треба ... Давай но зараз на слово "бузина", звеліла інтелекту Галя.
"Бузина"
Наш бузок — не бузина,
Він для нас — сама Весна!
Аромат його несе
Те суцвіття, що цвіте.
― Це вже справжній шедевр: бузок — бузина — весна! Вікторе, ти намацав його струну ... Тепер слово: "дядько".
― "Дядько чи "Дідько" — сміючись перепитав Віктор.
― Нехай "дядько" — будемо коректними — сказала Галя із серйозним виразом обличчя, а в очах — смішинки.
"Дядько"
Дядько в темному піджаку,
З посмішкою на обличчі,
Тільки й мовив він подяку
За гарний улов цій річці.
— Бачиш як! — вигукнув Віктор, проводячи пальцем під першою строфою. "В темному піджаку" ― і це неспроста. Точно він мав на увазі чорта!
— Віктор, скоріше за все він скористався сюжетом полотна Василія Перова "Рибалка", хоча на ньому літній чоловік у темному плащі, заперечила Галя.
— В стародавніх литовських народних казках, наполягав на своєму Віктор, дідько — завжди розгулює в довгому плащі, щоб приховати одну із своїх ніг з копитом ― "Безбородий брехун"!
— Ну, нехай і так, давай продовжимо: "слово".
"Слово"
Слово мовила сова —
Лісом поплила луна,
Дятел зо страху зомлів,
Цап заржав немов би кінь!
― А він ще і гуморист: "цап заржав" — Глібов!, подивилася Галя. Тепер граємося із "жінка".
"Жінка"
Жінко, жіночка моя
Ти — чудесна як Весна!
З ранку я тебе кохав
Й у вечорі не полишав!
― Галю, це про тебе, вимовив Віктор і одразу з острахом запнувся: "Думки вголос?"
Галина зніяковіла, але промовчала. Віктор швиденько запропонував нове слово: "барабан".
"Барабан"
Крутить барабан білизну
Вдень, вночі і навіть в тризну.
Полощить і лоскоче —
Галі манікюр зберегти хоче!
Щоб вже остаточно "вийти із піке", Віктор оголосив: "Це вже точно про тебе". І звідки він тільки знає твоє ім'я?
― Так все ж чує, примирливо зауважила Галя і присунувшись до нього на своєму кріслі, сказала: "гроші", це завжди важливо.
"Гроші"
У волоссі завелися воші
А в кишенях — ні копійки досі.
За гроші куплю черемші
Зніму каміння із душі!
― Гротескно! Асоціація теж на висоті: знає, що черемшина вода дійсно допомагає при педикульозі. Так ти, друже, сам таке мав ― і зареготала. Давай спробуємо одночасно задати йому два слова. Цікаво, на яке спершу відреагує. Зараз щось екзотичне, ось: "курка" і "сітка".
― "Курка" ― дійсно екзотичне ― підколов співбесідницю Віктор. А ловити її за допомогою сітки, як пташку, ― то високий пілотаж!
"Сітки"
Плести сітки — це як плітки —
Що не мовиш — все одне:
"Кум з кумою чай не п'є"
— Кажуть тихо дві сусідки
І плетуть по-нову сітки!
"Курка"
Чудна курка у мене ―
Зносить золоте яйце
Не розбить його ніяк ―
"Драг-метал" ― не аби як!
― Імітація під народну творчість: "кум", "кума", "золоте яйце" та ще і "драг-метали" ― бабця розповідала, що за ними у 90-х роках минулого століття полювання за ними вважалося спортом, зауважила Галина. Тепер останні три: про вашу зорю "Кита", "тунель" і, про нього самого ― "ШІ".
― А чому ти акцентуєш так: "вашу Кита" ― ти не при ділах хіба? ― перепитав Віктор.
― Знаєш, звісно, я працюю на вас, та це так від мене далеко ... І випалила:
― Мені хочеться, щоб було рядом і тепло!
Віктор миттєво зреагував ― повернувся до неї, гляну в очі і стиха мовив: Добре.
Наостанок електроніка видала їм три віршика:
"UV Кита"
Летимо ми на UV Кита,
Де з двох карликів зоря
Тягне швидше над усе,
Ноосферу на себе
— хоче собі ради дати,
Щоб Нібіру обійняти!
"Тунель"
Хто під Ла-Маншем рив тунель,
Скуривши купу конопель?
От треба ж було це зробить:
До чого мозок так свербить!
"ШІ"
Чат AI наш — молодець,
Ворогам його — капець.
Тільки відає мудрець,
Для чого отой 'капець':
Він же — позначка в лісу,
Не згуби свою тропу!
― Ти чуєш, який розумник! Так він дійсно все підслуховує: і про карликів в курсі, і про Нібіру, мовила Галя. Та наче ще й наставляє нас: не згубіть свою тропу. Мудрець ― це капець!
― Мені сподобався його пасаж з коноплею. Це дороговказ: зариватися не в землю, а прориватися вгору. Символічно, розмірковував вголос Віктор.
Згодом, він з повна усвідомить весь цей символізм. Та буде вже запізно щось виправити.
Результати хутко звели до таблиці. Галина підсумувала оцінки: маємо загальний бал у 86 пунктів із 108 можливих, що становить майже 80%. За ритміку й артистизм нараховано 32 бали із 36 можливих – це 89%.
― Вікторе, визнаю, ми стоїмо перед дилемою, з серйозною міною вимовила "головний арбітр" і залилася заразливим сміхом. Віктор теж не стримався, одначе сам не розумів чому.
— Пробач, відізвалась Галина. Ми з тобою як діти. Надумали гру і отримали пародію в пародії: всі ці розмови з чашкою Петрі – це наче спілкування з оракулом Божественної Пляшки. А я – жриця її храму – сучасна Бахуба. Ти, безумовно, – "Пантагрюель". Бурлеск якийсь! Пропоную припинити такі вишукування в стилі Amnesty International і Greenpeace та сприймати самооцінку Хмари з науковим стоїцизмом. Інакше піддослідними станемо ми самі.
— А хто такий Пантагрюель? — поцікавився Віктор. Галина зніяковіла, але швидко опанувала себе, адже пригадала про "католицький вишкол" Віктора — чула від Олексія. Так, роман Франсуа Рабле був не в почесті у церкви і тому, вочевидь, невідомий цьому натуралісту. Після того, як вона розповіла Віктору фабулу твору, незручність становища щезла — іронічність тону виглядала цілком природною.
"Бачу ціль, не бачу перешкод"
Минуло два тижні. Віртуальна конференція з командорами НАСА й апологетами від астрономії почалась жваво з оригінальної презентації лабораторії "Алек і Партнери". Над її креативним інтерактивним оформленням попрацювала відома студія "IDEO * PENTAGRAM". Вона ефектно застосувала синергію сюжетів з металофізики лібрезію, гомункулярного коктейлю і відтворення орбітальних трансформацій руху Нібіру.Продемонстрований ефект від застосування "розумних" захисних покриттів справив на спеціалістів НАСА обнадійливе враження. Протидія ерозійному ушкодженню корпусів зорельотів була вкрай актуальна. Та ще більш важливим був очевидний виграш у вазі при одночасному збережені міцності їх обшивки. Тут більше ніж в авіації поціновувався кожен грам.
Дещо з пересторогою фахівці віднеслись до "бонуса" — засобу контролю і підтримки високої функціональності астронавтів модифікованим коацерватом. З цього приводу виникла невелика суперечка між Марвелом Коном і Томом Бріннером. Це і без того виглядало цілком органічно. Адже коли один відповідає за підготовку апарату до запуску, а інший — за його передстартові випробування, то може з'явитися місце докорам. Бріннер без апатично поставився до застосування гомункулярної "вакцинації" екіпажів — стан астронавтів, з позиції функціональної готовності космоплану до польоту, його не обходив. А от передстартові перевірки цей стан, на розсуд Марвела, зачіпав. Для нього важливим було покладатися на зібраний і кмітливий екіпаж.
Тут активувався Олексій. Він запропонував взяти безпосередню участь в натурних іспитах дії коктейлю з "мікрів" разом із астронавтами. "Червона Роза", яка представляла перед зібранням вищу ланку керівництва НАСА, позитивно оцінила пропозицію Олексія.
У підсумку цього блока було ухвалено вийти з пропозиціями щодо застосування лібрезію на дослідних виробництвах НАСА розробки програми іспиту можливостей гомункулів.
Тепер настала черга Нібіру. Ця частина презентації починалася майже риторичним запитанням чи людству дано пізнати непізнаванне? Слідом йшла сентенція про те як учені багато років спостерігають за космічним простором, вишукуючи ознаки існування незвичних космічних об'єктів використовуючи для цього різноманітні засоби, що працюють в різних діапазонах: від оптичного, рентгенівського і до радіохвильового. Досі їм не впадала в очі Нібіру і тому цей факт багато хто приймає за "абсолют" (тут мова йде не про горілку).