Даніленко Тетяна Петрівна

Тетяна Даніленко

Даніленко Тетяна Петрівна, проживаю у Києві. Маю технічну освіту, кандидат технічних наук. Працювала в науковому закладі, а також доцентом в одному з Київських університетів. Пишу вірші, роблю переклади, буду рада поділитися ними з читачами.

Твори

Невже вони колись були людьми...

Невже вони колись були людьми,
І справи в них були якісь людські,
І вміли плакати солоними слізьми,
Дощу радіти, сонцю навесні?..

Невже лелеки прилітали в їх краї —
То, може, з них вони робили шашлики?....

Читати повністю →

Сумна

Така зробилася сумна...
Пісень ніяких на співаю,
А вечорами все одна
В віконце місяць виглядаю —
Чи повний місяць, чи старий,
На молодий завжди погляну...

Читати повністю →

Тільки повертайтеся!

Вірш присвячений усім нашим Воїнам-Захисникам

Василю, ти ще підеш на рибалку,
Наловиш нам сріблястих карасів...
Тебе зігріє сонечко світанком
І радість посміхнеться нам усім!..

Читати повністю →

Український космос

Фантазія невтомна лине
У простір неба чарівний,
Де зорями сплелись сузір'я,
Що сум прикрасили нічний...
Млина вітрила крутять зорі —
То Всесвіту невпинний рух.....

Читати повністю →