Туману сірого в пилу кривих дзеркал,
Із немочі оманливих "титанів",
Журби, що за собою не прибрав.
Із сірих стін з колючими шипами —
Їх, певно, божевільний збудував,
Даху небесного, побитого дощами,
Які в безодню жар земний прийняв.
Ридань Землі, каліцтв її жахливих,
І помсти за безжальну болість ран,
Жадìбності людської до наживи —
В ній для душі влаштований капкан...
Та все ж — із надр, де топляться метали,
Які опори здатні збудувать:
Складаються їх атоми в кристали,
Щоб від падіння вісь земну тримать!
13-14.09.2025
Ілюстрація — гравюра Альбрехта Дюрера "Битва Святого Михаїла з драконом", 1497-1498
