ФАУСТ (викривально). Прекрасна?! Там, де Єлена зараз?!
МЕФІСТОФЕЛЬ (з подивом). Ти знаєш де?
ФАУСТ. У вас! Сам зганяй до пекла й привези її.
МЕФІСТОФЕЛЬ. У нас?!
ФАУСТ. А де ще бути жінці, через яку почалася війна й загинула Троя?!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Наївний Фауст... Звичайно, через жінок багато чого відбувається, але... війна?.. Це лише красива легенда... Вигадка Гомера...
ФАУСТ. Виходить, Єлени не було?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Була.
ФАУСТ. А війна?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Була.
ФАУСТ. От і доказ!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Збіг обставин, Фаусте. Гадаєш, Ваґнеру потрібна Таврида через... жінку?.. Або Менелаю була потрібна Троя тільки через Єлену? Ти ж вчений, хоча б Клаузевіца почитав…
ФАУСТ. Що війна — продовження політики?
МЕФІСТОФЕЛЬ (з іронією). Ростеш!.. Політики! І безрозмірних апетитів — на все чуже! А через жінок — ха-ха-ха! — найчастіше побутовуха: ну врізав би Менелай Парису пательнею!
ФАУСТ (спантеличено). Виходить, Єлена не у вас?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Вона не може бути ні в нас, ні там (показує пальцем нагору). Інша епоха, інша культура... Вона в Аїді.
ФАУСТ. Витягни її з Аїда.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Якби він був нашою філією... А так... Довгі перемовини, папери, залаштункові маневри, бюрократична тяганина... А Ваґнер хоче все. І зараз!
ФАУСТ. А я тут до чого?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Розумієш, якщо це вдалося Орфею... ти міг би пройти його шляхом... От питво, приймеш три краплі... ні, краще дві, щоб не вийшло як минулого разу. Покладемо тобі до рота монету, щоб Харон перевіз на той бік Стіксу...
МЕФІСТОФЕЛЬ (з жаром). Неймовірно! Побачиш її — сам навік залишишся з нею в Аїді! (Убік). Хоча ні, в мої плани це не входить. (До Фауста). Жартую! Ти забереш її звідтіля — при денному світлі її краса взагалі сліпуча!
ФАУСТ. Брешеш?
МЕФІСТОФЕЛЬ. Щоб мені провалитися!
ФАУСТ (затято). Провалися ти разом з Вагнером та його війною!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Фаусте! Для Ваґнера я щось придумаю. А для тебе... Прекрасна Єлена — теж варіант. Зважуйся!
ФАУСТ (категорично). Під три чорти, Мефістофелю! Без мене! (Йде).
МЕФІСТОФЕЛЬ (вслід). А я й без тебе що-небудь вимудрую — тепер я сам мало не доктор Фауст!
Сценою з вереском і реготом проноситься нечиста сила.
Сцена 6-та
Кабінет Ваґнера. Пресконференція (брифінг).
Ваґнер за столом. Стіл заставлений мікрофонами. Мефістофель і Фауст спостерігають збоку.
Вагнер звертається безпосередньо до глядацької зали — начебто глядачі і є учасниками брифінгу. Відповідно, й Мефістофель з Фаустом реагують так, ніби запитання Вагнеру надійшло з зали. Можна навіть показувати пальцем до зали, позначаючи, звідки надійшло запитання.
ВАҐНЕР (до одного з мікрофонів). А я підкреслюю, що ця військова операція була потрібна! Ми повинні були захистити цю кляту країну з її клятим народом! І себе теж!
ВАҐНЕР (до іншого мікрофона). Навіть якщо ви вважаєте — але це ж тільки ви так вважаєте! — що зовнішньої загрози не було, то зараз ви зобов'язані бачити, що вона є! Ця ж клята країна не здалася! А була повинна!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ах, відьма! Врізала йому!
ФАУСТ (здивовано). Там є твої? Не тільки кишенькові?..
МЕФІСТОФЕЛЬ (радісно). Звичайно — й мої! Хіба не маю права побачить, як викручується Ваґнер?!
ВАҐНЕР (до третього мікрофона). Ні, ніякої війни ми не ведемо! Ми тільки захищаємось!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Ах, бісова дочка — така юна та яка талановита!
ВАҐНЕР (у черговий мікрофон). Ні! Ми миролюбна держава! Не ми винні, що навколо цієї клятої країни вісь світ об'єднався. Це вони загроза світові — не ми! А я тут ні до чого, бо я добра людина!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Як бреше — й не червоніє!
ВАҐНЕР. Я дію в рамках міжнародного права! Все, що ми звільнили, — вже наше, наше, наше! Моя вища імператорська рада вже підписала необхідний документ...
ФАУСТ. Теж бреше?
МЕФІСТОФЕЛЬ. У цьому разі — ні! Нехай би рада щось не підписала!..
ВАҐНЕР. На звільнених територіях ми діємо виключно силою переконання! Сила переконання — велика річ: їсти захочуть — на все будуть згодні.
ФАУСТ. Це Ваґнер... мій ад'юнкт колишній?.. Такий на вид був тихий та нікчемний...
МЕФІСТОФЕЛЬ. У тихім вирі водяться чорти! Гей, слухай — знов моя чортиха!
ВАҐНЕР. Забули, яку зброю залишили мені попередники? Кузькина мати зветься. Той володар світу, хто кузькину мати має! А я маю! Я ще всім покаджу кузькину мати! (Колотить черевиком по столу).
ФАУСТ (з жахом). Це ти придумав?!
МЕФІСТОФЕЛЬ (зі сміхом). Ні! Уяві собі, він сам! Він здатний учень!..
ФАУСТ. Адже...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Так, це середньовіччя, докторе, а ти чого хотів? (Передражнює). "Краса"… "Любов"... Дивись, йому на телесуфлера щось виводять!
ВАҐНЕР. Мені повідомили, що наші доблесні війська узяли найважливіший стратегічний пункт Безхатьки! Безхатьки теж стали частиною нашої великої батьківщини! Наказую завтра всім святкувати, тріумфувати й веселитися!
В кабінеті Ваґнера гасне світло.
МЕФІСТОФЕЛЬ (до Фауста). Повір, все це не я!..
ВАҐНЕР (підходячи до Фауста та Мефістофеля). Ви теж молодці! Кожному по ордену! Вручу завтра на урочистостях на честь взяття Безхатьки.
ФАУСТ (знесилено). Повісь цей орден собі на панталони.
МЕФІСТОФЕЛЬ. А я — не проти. (Випинає груди, каже убік). Хоча, звичайно, мені від тебе потрібно більш ніж ордени, але орденів мені ще не вручали. (До Ваґнера). Я згоден і на два — бо одному самотньо буде тут. А може, ще й дві-три медалі?
ВАҐНЕР. За що?
МЕФІСТОФЕЛЬ. За службу! Вам служить — не мед, будь ласка, солодить хоч орденами!
ФАУСТ. Вагнере, ти чудовисько! І брехуйло! Ці Безхатьки — три порожні хати!
ВАҐНЕР (дивиться на Фауста знизу догори). Не псуй мені свята, Генріху! (Мефістофелю). Зроби мені завтра свято!
МЕФІСТОФЕЛЬ. Нема питань! Все буде в шоколаді! (Убік). І буду це робити, допоки не обжерешся... тім шоколадом…
ВАҐНЕР. Але я нагадаю: Прекрасна Єлена Троянська! Завтра! На коктейлі.
Сцена 7-ма
Урочистий коктейль в апартаментах Ваґнера.
Музика, гомін голосів. Божевілля божевільного свята: світлові ефекти, слайди, театр тіней та все інше, що прийде на розум режисерові. Час від часу, вклинюючись до нього, сценою проносяться духи пекла. Глядацька зала — теж частина цього дійства: глядачі — нібито гості свята. Ваґнер немовби диригує всім цим дійством. Фауст і Мефістофель стоять осторонь. Груди Мефістофеля прикрашені орденами.
ВАҐНЕР (звертається до зали). Увага! (Музика змовкає, гул голосів стихає). Безхатьки — наші! (Хор голосів: "Безхатьки — наші! Безхатьки — наші! Безхатьки — наші!") А тепер кульмінація! Мої помічники являть нам Прекрасну Єлену Троянську!
МЕФІСТОФЕЛЬ (виходить уперед; говорить навмисно кривляючись). А зараз — Єлена Троянська! Але спочатку два слова для тих, хто не знає...
ВАҐНЕР (перериває, показуючи пальцем на Мефістофеля, передражнює). Для тих, хто не знає... Це, між іншим, не ярмарковий блазень, а доктор Фауст, мій учень, великий дока у всіх науках і мистецтвах, і якщо він щось каже, то… він знає, що каже… А якщо робить — а я навчив його багато чому, то… він знає, що робить… Зараз ми станемо свідками найбільшого наукового експерименту всіх часів і народів, а не дешевого ярмаркового трюку. Починайте, професоре! (Мефістофелю). Але говориш ти, немов ярмарковий блазень, давай коротше!
МЕФІСТОФЕЛЬ (продовжує кривлятися, пародіюючи стиль телепрограми "Неймовірна правда про зірок"). Отже, для тих, хто не знає. Прекрасна Єлена народилася в простій царській родині: тато — простий спартанський цар Тиндарей, мати — проста цариця Леда, теж та ще красуня. Але насправді татком Єлени був сам ватажок богів Зевс. Він з'явився до Леди у вигляді лебедя... Так, пікантна історія — гаразд, пропустимо. Але краса Єлени не принесла їй нічого хорошого: її то викрадали, то повертали, доки тато Тиндарей не віддав Єлену заміж за простого царя Менелая. Але отут з'явився Парис, син Пріама, славнозвісного царя Трої. І Єлена втекла з Парисом. Що було далі, ви, звичайно, знаєте: Троя була уражена красою Єлени й впала в 1260 році до нашої ери...
ВАҐНЕР (з жахом). Мені казали, що вона прекрасна, але не сказали, що так застара!..
Наступає повна тиша. У тиші лунає сатанинський сміх Мефістофеля.
МЕФІСТОФЕЛЬ. Спокійно, шефе, ви одержите її в розквіті молодості й вроди!
ВАҐНЕР (з сумнівом). Ну, тоді... продовжуй...
МЕФІСТОФЕЛЬ (дістає з кишені щось схоже на телевізійний пульт дистанційного керування). Прошу всіх на секунду прикрити очі — інакше ви просто осліпнете від її краси… (Натискає кнопку на пульті). І — раз! (Наступає повна темрява). І — два! (Громовий удар, сліпучий спалах світла). І — три!
Феєрична гра світла, в якій виникає жіноча фігура, з голови до стегон вона прикрита напівпрозорою накидкою, але під нею вгадується прекрасне обличчя, схоже на обличчя Ґретхен.
ФАУСТ (робить крок у напрямку фігури). Це вона... Вона прекрасна!
МЕФІСТОФЕЛЬ (діючи в осяянні, швидко підходить до Фауста). Так, це вона!
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Вона прекрасна!
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Все ще можна перемінити: вона дістанеться не Ваґнеру — тобі...
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Тоді поквапся! Бо ще мить — вона піде до Ваґнера!
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Доки не пізно, зупини її!
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ. Вона прекрасна! Зупини її — і за мить вона буде твоєю! І це буде прекрасна мить!
ФАУСТ. Так...
МЕФІСТОФЕЛЬ (з нетерпінням). Ну так кажи! Всі потрібні слова в тебе вже на язиці: "спинися", "мить" і "ти прекрасна"!
ФАУСТ.