ПЕРШИЙ. Ось ти себе й викрив! (Раптом обличчя змінюється, перший улесливо встає по стойці смирно.) Вибачте, пане п! Я не хотів бути фамільярним, адже я думав, що ви це не ви, от і ляпнув, вибачте мені, будь ласка, я виправлюся!
ЧЕТВЕРТИЙ (зупиняється; з несподіваною інтонацією великого начальника). Що ж, пробачу, але тільки на перший раз. Якщо ще раз повториться... (Несподівано робить кульбіт, проходить кімнатою колесом, пружно встає на ноги, посміхається від вуха до вуха й широко розгортає руки.) А ось і я! Зустрічайте!.. Ну, чому ви не аплодуєте?
ДРУГИЙ (розгублено). То ти цирковий, чи що?
ЧЕТВЕРТИЙ (радісно). Еге! Пам-пам-пам-пам! Хоч хвилину собою побуду. Клоун я. Манежний. Килимовий! Пам-пам-пам-пам! Я виходжу — й весь цирк аплодує! Щиро, радісно, не так, коли я п. Ні, він, звичайно, теж той ще клоун. Але він злий клоун, а я клоун веселий! І ось вистава, я вдягаю картонного носа… Втім, знаєте, ні ніс, ні руда перука не обов'язкові — головне, що в тебе всередині. Але для глядача краще, щоб був ніс. Він бачить цього носа й вже сміється. Ти ще нічого не сказав, нічого не зробив — а глядач вже сміється! Йому так сміються, коли він виходить? І ви гадаєте, клоун заповнює перерву? Дзуськи! В хорошому цирку клоун найголовніший. Він не заповнює — він робить виставу, з'єднує номери в ціле. Ось дресувальник відпрацював, йде, усі ледве переводять подих, бо ж моторошно, коли жива людина в одній клітці з хижаками, але тут виходить клоун: а ось і я! І знов все чудово, вистава продовжується! Я репризи собі сам писав! А що мені зараз пишуть? Не ми розпочали цю війну. Яке убозтво. Яка халтура! Але... я артист, я повторю... Контракт, хай йому біс! А мабуть, мені цей контракт у нужнику на цвях повісити? Яка реприза вийде! Знаєте, яка в мене була реприза? Жонглер працює. З кільцями. І асистенти йому ці кільця підкидають, підкидають… І кільця летять все вище, під самий купол, і вже здається, що в повітрі сто кілець, тисяча! Гадаєте це просто? Це робота! І справді піт ллється градом, тільки його під пудрою не помітно. А цирк затамував подих… Але номер закінчено. І тут виходжу я. І всім своїм виглядом: зараз я вам і щось ще краще покаджу. В мене теж кільце для жонглювання. Але лише одне. І я його підкидаю — й ловлю. Обома руками. Підкидаю — й ловлю. Дивіться, мовляв, це важко, але я спритний! І ось вже начебто в ритм входжу, й публіці починаю посміхатися — так, я спритний. Але промахуюсь, і кільце падає. Я його підіймаю, кидаю — й знову промахуюсь. Публіка вже ірже. Але це ще не все. Кільце знову падає. А я дивлюся на нього докірливо й роблю йому паси: ну, злітай же, злітай! А потім кільце падає й котиться. А я стою розгублений й кличу його, як собачку: ф'ю-ф'ю. А публіка вже ридає зі сміху. А потім я, звичайно, сідаю й плачу. І публіка, звісно, теж сміється. Ще гучніше! Хоча здавалося, голосніше вже нікуди. Це професія така. Якщо я сміюся, весь цирк сміється. Якщо я плачу, весь цирк теж сміється. Йому так сміються?
ЧЕТВЕРТИЙ. Угу. Підлабузницькі… А мене будь-який цирк брав з радістю. І гастролі, гастролі, гастролі!.. В мене й дома не було. Ні, брешу! Цирк був моїм домом. А зараз ніби й дім є… а все не так…
ДРУГИЙ. Камера-одиначка…
П'ЯТИЙ. Це ви одиначок не бачили. Зате я тепер знаю, хто з нас справжній. (Першому.) Хорош дурку корчить, кореш! Ну йди, дай я тебе обійму, скільки років не бачились!
ПЕРШИЙ (несподівано на "ви"). Ви мене з кимось плутаєте!
П'ЯТИЙ (ласкаво). Кореш ти мій дорогенький, ти ж знаєш, я ніколи не помиляюсь. Зараз доведу.
Підходить до першого, лівою рукою підіймає зі стільця, а правою б'є в обличчя.
ПЕРШИЙ (від удару робить крок назад, запинається об стілець і летить на підлогу, але відразу встає). Ой! Не бий мене! Мене не можна бити!
П'ЯТИЙ (розгублено). Ти що, кореш? Ти мав ухилитися й підленький прийом у відповідь! Ну, зберися! Давай знову! (Знов б'є.)
ДРУГИЙ й ЧЕТВЕРТИЙ (в один голос). Припини!
ПЕРШИЙ (падає й повзе по підлозі). Боляче! Не бий мене!
ТРЕТІЙ. Канчай. А то давєдаєшся, як цєсляр б'є!
П'ЯТИЙ (не звертаючи уваги; першому). Та ти що, справді не він, чи що? Ах ти, воша повзуча! Обкрутити мене здумав? На! (Починає бити безперервно.)
ПЕРШИЙ. Не бий! Не можна бити хвору людину! (П'ятий зненацька зупиняється.) Ні, ні, мене вилікували! В мене довідка є! (Стоячи на колінах, розмазуючи по обличчю соплі, сльози та кров, одночасно риється по кишенях, звертається до всіх.) Мені довідку дали, що вилікували! Але це не означає, що мене можна бити! Як я до Траспа з такою пикою полечу?
ПЕРШИЙ. Але з вас же ніхто не хоче…
П'ЯТИЙ. Ну вибач. Ну, побив я тебе, що тут такого? Я ж не зі злості. Ходімо, вмию. Як огірок будеш!
Виходять до вбиральні.
ДРУГИЙ (третьому). Наливай.
ЧЕТВЕРТИЙ (хмуро). Мені теж.
П'ЯТИЙ (виводить з вбиральні вмитого першого й дбайливо саджає на стілець біля столу). Йому теж налийте. А я сам. (Наливає, п'є.) Дарма пахан не приїхав, посміявся б отут.
ЧЕТВЕРТИЙ (собі, але його чують). Я цей його сміх вже чути не можу…
П'ЯТИЙ. Чому?
ЧЕТВЕРТИЙ (зривається). Сміх злого клоуна! Він сміється, а там (показує до вікон) плачуть. І ті, хто натискає кнопки, теж, напевно, сміються. Його ж сміхом. Чи пробачать нам хоч колись?
П'ЯТИЙ. А що нам повинні пробачати?!
ЧЕТВЕРТИЙ. Щоночі! Щоночі! Десятки ракет, сотні ракет, безпілотників, шахедів! На Хорив. На інші міста. Він солодко спить у своєму бункері, кошмари його не мучать, а ракети летять. Ви хоч уявляєте, що ми робимо? В кожному місті вже руїни. І всюди, й в містах, і в найменших селах — цвинтарі. І вони зростають. А скоро вже й міст не буде — лише цвинтарі!
П'ЯТИЙ. Наша окраїна — що хочемо, те з нею й робимо.
ПЕРШИЙ (оживаючи після чарки). Ми б'ємо лише по військових об'єктах.
ЧЕТВЕРТИЙ. По супермаркетах, церквах, вокзалах, ринках, лікарнях. Це ж військові об'єкти! Вам будь-яка житлова багатоповерхівка — військовий об'єкт!
ПЕРШИЙ. Там же фашисти мешкають! Вони нашою мовою розмовляти не хочуть!
ЧЕТВЕРТИЙ. А он тесляр. Ти його спитай. Він теж хоче своєю рідною мовою розмовляти.
ТРЕТІЙ. Гей, ти мой язик нє чапай! Добра мова. Пригожей вашой.
ЧЕТВЕРТИЙ (стомлено). Та не чіпаю я вашої мови, розмовляйте на здоров'я. Але ж і окраїнці рідною мовою розмовляти хочуть. А ви... Понавішали на них ярликів, оббрехали, принизили, розтоптали. А чого вони хотіли? Та просто без вас почати нарешті жити.
П'ЯТИЙ. Розкотили губу! Ми тут найголовніші! Куди їм без нас? Та якби не було нас, і їх би не було!
ТРЕТІЙ. А нас?
П'ЯТИЙ. І вас би не було! Батькі спасибі скажіть, що знає, кого триматися.
ТРЕТІЙ. А калі й ми без вас захочемо?
П'ЯТИЙ. Тоді й з вами буде те саме, що з окраїною. Розмріялися — без нас!
ЧЕТВЕРТИЙ (знов стомлено). Та й батька вам не дозволить.
ПЕРШИЙ. І молодець, що не дозволить! А ці забагато волі взяли! Свого правильного вигнали, неправильного обрали, Європу їм подай! НАТО їм подай! З нашими ворогами хочуть, а ті тільки й мріють нас знищити!
ЧЕТВЕРТИЙ. Ті самі байки... А вони померли. Разом з державою робітників і селян, якою ми звалися.
ДРУГИЙ. Ну тоді хоч натяк на логіку був. Ми — єдина у світі держава робітників та селян. За це й хоче нас імперіалізм знищити.
ЧЕТВЕРТИЙ. А тепер ми самі — не імперіалістична держава? То за що ж нас знищувати, якщо ми тепер однакові? Та й тоді... Була вона, ця єдина держава? З першого дня все на брехні. Фабрики — робітникам! Землю — селянам! Мир народам. А щось збулося? Фабрики віддали партійним чинушам. Щоб керували. Херово керували, до речі. Земля пішла до колгоспів. Чи добре ті на ній господарювали? А мир… То одна війна, то інша… Фінську фіни розпочали? Афганську афганці почали?.. І зараз окраїнці почали? Чи знаєте ви, скільки я в Окраїні гастролював? Чи знаєте ви цих людей?.. А я знаю! Як вони вміли сміятися! Тільки світлий народ уміє так сміятися. А в темного — лише вороги навколо. Але ви навіть не розумієте, що той, в кого весь світ вороги, сам ворог усьому світові. А смієтеся ви лише тоді, коли змушуєте своїх сусідів плакати. (Ховає обличчя в долоні.)
П'ЯТИЙ. А вісь світ і є вороги! Тільки-но війна почалася, одразу всі проти нас!
ЧЕТВЕРТИЙ (підіймаючи голову). Ой! І як безжально вони вас покарали! Ви розпочали війну. А що зробив цей жахливий Захід? Ах, він санкції оголосив! Ах, Макдональдс пішов. І одразу в країні почався голод! Ну, мабуть, Макдональдс і гадав, що всі тут без нього пропадуть. Ха-ха-ха! А треба було такі санкції вводити, щоб усі в чергах стояли. За хлібом по картках. Але ви б і тоді нічого не зрозуміли! Усі живуть, ніби жодної війни немає. Наче ми всі навіть не співучасники! І якщо десь гинуть люди, ніхто в цьому не винний. Тим більше не ми самі!
Відчиняються двері, входить хтось у масці.
ПЕРШИЙ (підхоплюється). Вже їхати? До Траспа?
ЧЕТВЕРТИЙ. Це по мене…
ХТОСЬ У МАСЦІ (підходить до четвертого). Брехня, кажеш? А чим її перемогти? Чи знаєш? Зате я знаю! Тільки ще більшою брехнею! І будемо продовжувати, а ти не сподівайся легко зіскочити. До того ж йому сподобалося. Що в нашому театрі найголовніше? Переконливість! А ти був переконливий. А якщо нам знадобиться показати світові саме такого п? Злого! Ні, інакше — гнівливого! І переконливого! Ні, зрозуміло, текст тобі ми напишемо свій. А ось роздратування тобі навіть зображати не доведеться. Ще будеш у пригоді.
ПЕРШИЙ. А щодо Траспа?
ХТОСЬ У МАСЦІ. Зарано. Розвідка працює.