ЧЕТВЕРТИЙ. Коли це було! І не ми.
ДРУГИЙ. Але запал збили. І усьому світові показали.
ЧЕТВЕРТИЙ. А в наших, гадаєш, руки не сверблять? Усьому світові показати.
ДРУГИЙ. Сверблять. Ведмед вже б натиснув. Сам тоді сказав.
П'ЯТИЙ. То він вже в мотлох був!
ЧЕТВЕРТИЙ. Що у тверезого на умі, те в п'яного на язиці.
ПЕРШИЙ (зображуючи глибокодумний вигляд). Але ж це яка відповідальність — кнопку натиснути.
П'ЯТИЙ (зненацька хоробрішає після горілки). Та киньте ви! Кнопку натиснути — раз плюнути. (Плює на палець.) А відповідальності боятися, так і в п не ходити. Ось зараз ще вип'ю — й натисну. Та хай буде, що буде! (На мить тверезіє.) Тільки її ще знайти треба… Гадаєте, мій кореш дитбудинківський про якусь там відповідальність думав?
ПЕРШИЙ (верескливо). Про неї, про неї він і думав! Про державу думав, мріяв, що рідна країна...
ЧЕТВЕРТИЙ. А вона йому рідна?
ДРУГИЙ. Ну, народився тут…
ЧЕТВЕРТИЙ. Щось почав я сумніватися. Батьківщина — це лише місце народження? Чи ще щось?
ПЕРШИЙ. Батьківщина — це народ! Про народ він думав!
ЧЕТВЕРТИЙ. А що народ? Горілки йому й грошей, щоб на горілку вистачало, — більше й думати нема про що.
ТРЕТІЙ. А не дай Бог до гетих кнопок дойдзє?
ЧЕТВЕРТИЙ. А він і тут про народ вже подумав. Так прямо народові й сказав: а ви всі в раю будете. І зжерли. Яка дурість... Яка безглуздість!.. (Знову б'є кулаком по підвіконню.) Зжерли, ідіоти!
П'ЯТИЙ (п'яно сміючись). А ми, дитбудинківці, такі! Нас ніхто не жалів — і ми нікого не пошкодуємо!
ЧЕТВЕРТИЙ. На все він готовий! Інакше б війну не почав!
ПЕРШИЙ (істерично). Не він її почав — світовий імперіалізм!
ЧЕТВЕРТИЙ. Кидав би ти вже. Ця байка ще на першому році працювати перестала.
ПЕРШИЙ. А це не байка! Він же до мене особисто приходив!
ДРУГИЙ. Чому до тебе?
ПЕРШИЙ. Гадав, що я — це він.
ЧЕТВЕРТИЙ. Цікаво. До мене чомусь не прийшов…
ПЕРШИЙ. Значить, ти менш схожий. Та й хто до такого прийде? (Показує пальцем на штани, що витягнуті на колінах.)
ЧЕТВЕРТИЙ. Дійсно… (Підтягує штани.)
ТРЕТІЙ (з цікавістю). А як йон виглядав? На кого був схожий?
ПЕРШИЙ. Він же загримований був. І ось так (показує) став переді мною й каже: наказую тобі розпочати війну. Але ж я не хотів цієї війни! Я благав… я навіть плакав… я на коліна падав… (Стає на коліна, театрально простягаючи руки.) Не можна цього робити, люди не пробачать, ми один народ…
ЧЕТВЕРТИЙ. Дійсно. Тоді він ще ніс маячню про один народ…
ПЕРШИЙ. А він у відповідь: а якщо не почнеш…
ДРУГИЙ (перебиваючи). А ЩО — якщо не почнеш?..
ПЕРШИЙ. А він не встиг сказати. В нього мобілка задзвонила: ти не з тим розмовляєш. Він сказав "зрозумів" і пішов. Тож я не знаю ЩО, якщо не почнеш, але знаю, що нашій країні наказали… Світовий імперіалізм і наказав!
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). Це не теорема, це аксіома. Спочатку на півдні спробував — такий шматок відхопив! І нічого. Зійшло з рук. Потім у сусідів цілий півострів відхопив. І знову з рук зійшло. То ж йому нічого й наказувати не треба.
ПЕРШИЙ (починає нервувати). Але я знаю, що наказали! І є докази! Чому, гадаєте, їхній Біден щоранку з телевізора виступав? Що завтра війна. Так! Вони вже підготувалися. Вони вже з їхнього Хорива свої посольства, консульства… що там ще було?.. все евакуювали, а він все не починає. Ось Біден і нагадував — час!
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). І що ніхто не заступиться, теж казав. Руки розв'язував…
ПЕРШИЙ (радісно). Що й потрібно було довести! Мене математиці теж вчили.
П'ЯТИЙ (п'яно). Докінчуйте ваші піфагорові штани розводити! Окраїна завжди була нашою! Тож маємо право. Без усяких Біденів!
ДРУГИЙ. А міжнародні договори? Про недоторканність кордонів. А суверенітет?
П'ЯТИЙ. Чхати нам на ці договори. Була нашою? Повертайся взад! Ну, дали трохи погуляти, цей самий... (згадуючи слово) суверенітет зобразити. Досить!
ДРУГИЙ (ніби сам до себе). Тьху! В нульових хоча б все якось інакше виглядало. Ось ми таку державу збудуємо, що самі назад попроситеся. (Пауза.) Нічого гідного не збудували — що ж, значить, силою повернемо.
П'ЯТИЙ. Та досить. Можна було й без війни. Он, їхній же схід сам до нас захотів.
ЧЕТВЕРТИЙ. Але захід аж ніяк! Отже, щось є в ідеї власної державності?
П'ЯТИЙ. Хизування! Прийшли б, нікуди ні поділися. А вони взяли та свого пахана витурили.
ПЕРШИЙ. А їм це теж світовий імперіалізм наказав!
П'ЯТИЙ. Все одно прийшли б. Але тут Земельський з'явився. Не розумію, чому вони його обрали? Хай би далі своє кіно знімав.
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). Захотіли й обрали. А нам навіть обирати нема кого. Чверть сторіччя вже — все він та він. Довічно…
ДРУГИЙ. Та ні, ще Ведмед був.
ЧЕТВЕРТИЙ. Не рахується. Насправді все одне він.
П'ЯТИЙ. Та яка різниця! Він — це ж... це ж... якщо весь час він, це означає, що... стабільність. А стабільність це й означає, що він. І якби не Земельський... Ото ж спритний, змій. Спочатку все в друзяки набивався. Але якщо друг — лягай. Віджарю, як кішку, тоді й будеш другом. Той, якого вони вигнали, в перший же день ліг. І все пучком пішло. А цей аж ніяк! Як баба примхлива, хай йому грець. Ось і довелося йому Шамгу залучити. Щоб переконав.
ДРУГИЙ. Але ж не переконав.
П'ЯТИЙ. Адже ж окраїнці рогом уперлися. І Земельський увесь час підгавкував. Ролики знімав: я тут, я з вами, нікуди не втік.
ЧЕТВЕРТИЙ. Не верзи дурниць. Не за Земельського вони піднялися. За свою землю. За свою свободу.
ТРЕТІЙ. Була в них свобода. І сало було, й горілка.
П'ЯТИЙ. Через горілку й встали дибки!
ТРЕТІЙ. І в нас гарелка йосць. Ми ж нє встаємо дибки.
ЧЕТВЕРТИЙ (іронічно). А вам батька не велів. А ви слухняні. Не окраїнці.
ТРЕТІЙ. Дарма Хорив у той дзєнь нє взялі.
ЧЕТВЕРТИЙ. А не зуміли — от і не взяли! А потім і драпали звідти. Це нам, дурням, пояснили, що тактичний хід.
П'ЯТИЙ. Зате скільки усього взяли! Майже увесь південь!
ЧЕТВЕРТИЙ. А якою ціною? Чверть мільйона, навіть більше, в землі.
ПЕРШИЙ. Адже це все непотріб! Це наш головний по закордонних справах сказав. Дивіться, як усе мудро робиться! В'язниці почистили! Будеш далі сидіти чи воювати підеш? Звісно, пішов!
ЧЕТВЕРТИЙ. Вони ж повернуться… І вже не до в'язниць!
П'ЯТИЙ. Ха! Хай спочатку спробують там вижити, коли щодня тисяча гине.
ПЕРШИЙ. І всіляка наволоч пішла, яка тільки горілку жерти вміла та борги робити.
ДРУГИЙ. Боюся, не тільки. Та й взагалі… найголовніша цінність на Землі — людина.
П'ЯТИЙ. Ти мене отут Максима Горького не малюй. Знаємо, в дитбудинку вивчали. Людина — це звучить гордо. Але я так кажу: звучить погано, виглядає мерзенно, а все, що робить — взагалі тьху!
ТРЕТІЙ. Ти гета кінь! Я добрую лазню зраблю. А як виглядаю... Ну, якім зрабілі, так і виглядаю. Я ж нє вінаватий, што падобним на яго урадзівся.
ЧЕТВЕРТИЙ (першому). Ти забув, як ще один недоумок сказав? Це велика війна — вона надала нашому життю сенсу! Бо ми вже не розуміли — чи є в нас вітчизна?
ПЕРШИЙ. Так! Дійсно! Є вітчизна!
ЧЕТВЕРТИЙ. Гарна вітчизна… Чужих вбиває, своїх до землі укладає…
ТРЕТІЙ. Слухайцє, а можа, і справді помьор. А нас отут зібрали, каб вирашиць, каго замєст яго до Мавзолею пакласці?
ЧЕТВЕРТИЙ (щиро сміється). Чудова реприза! Молодець тесляр! Там ще з ікоркою канапка є. Але не надійся, до Мавзолею нас не покладуть, там вже інший лежить.
ДРУГИЙ (з незрозумілою інтонацією). Той, хто цю країну й створив.
ПЕРШИЙ. Не країну, а велику державу!
П'ЯТИЙ. Не крутить мені яйця! Що він створив?! Фінів відпустив, Польщу просрав, Прибалтику втратив... Спасибі хоч Хорив утримав.
ЧЕТВЕРТИЙ (з іронією). А мабуть, хай би краще не утримав?
П'ЯТИЙ (трохи розгубившись). Правильно! Лише проблеми через цей Хорив — вони ж, гади, здаватися не хочуть! Стійте, стійте! Що утримав — правильно! А що далі зробив – все неправильно! Взяв і дав нашим околицям волю!
ДРУГИЙ (скептично). Відносну… На папері…
ПЕРШИЙ. А я його розумію. Він же бажав, щоб усі побачили — ми більше не імперія, а союз!
П'ЯТИЙ. Союз, мати його так!
ПЕРШИЙ. Ні, це він добре зробив! Він же ще раніше написав, що імперія — це зло.
П'ЯТИЙ. А ми імперія й будемо імперією! Всіх потрібно було в їжакових рукавицях тримати!
ДРУГИЙ (стомлено). І тримали...
П'ЯТИЙ. Еге ж! А потім тому ж Хориву й членство в ООН дали!
ПЕРШИЙ. А зараз вони в цій ООН гармидер влаштовують. І все мало! Вже й до НАТО хочуть!
ЧЕТВЕРТИЙ. Ще б не хотіти. З такими сусідами…
П'ЯТИЙ. Усіх би придушив, гадів! Усіх, усіх! І тих, кого між пальців упустили, теж усіх повернути! І повернемо ще! І Аляску теж!
ДРУГИЙ. А його все ще нема.
ТРЕТІЙ (на обличчі осяяння). А можа, йон ужо тут? Сядзіць паміж намі і відовішча робіць? А всьо, што яму треба, на вус мотає?
ДРУГИЙ. Тоді це ти і є. Двадцять третього тебе не було, а тут з'явився нізвідки.
ТРЕТІЙ. Чому нізвідкі? Я ж кажу — з Міларусі я.
ДРУГИЙ. Ось-ось! І переконливий! Вимова, роба, лазня. Про лазню — дуже гарно! Я не вигадав би.
ТРЕТІЙ. І дваццаць трецяго йон мог між вамі биць. Тади йон — хтось із вас.
ДРУГИЙ. Та не ризикнув би він із бункера вилізти!
ЧЕТВЕРТИЙ. Але Ведмед ризикнув. Хоча… Все наступним ранком почалося. Міг встигнути назад до свого бункера. Але, гадаю, тесляр і є він.
ТРЕТІЙ. А калі я — йон, нащо я спитав?
ПЕРШИЙ (з підозрою). А, мабуть, це теж перевірочка?
П'ЯТИЙ. Не чіпайте тесляра. Це не він! Мені краще знати! В теслярській справі мій кореш ні бельмеса не тямить! Як і в будь-якої іншої. От авторитета із себе зображати — це так, це він.
ПЕРШИЙ. Тоді хто?
П'ЯТИЙ. Я і є він. Ось зараз клацну пальцями, й почнуть вас фільтрувати на профпридатність! (Регоче.)
ДРУГИЙ. Та ні, ти не переконливий.
П'ЯТИЙ. Не кажи дурниць! Для всієї країни переконливий, а тобі ні. Тоді ти і є він.
ДРУГИЙ. А ви мені тест влаштуйте. З математики що-небудь. Наприклад, як вирішується теорема Бернуллі.
ЧЕТВЕРТИЙ.