П'ЯТИЙ. Але баб не було!
ПЕРШИЙ. Зате Ведмед приїхав.
ЧЕТВЕРТИЙ. Еге ж. А до ранку й заригав тут все.
ТРЕТІЙ. А мянє нє било.
ДРУГИЙ. Тебе тоді геть не було. Ну… серед нас. Ти тоді, певно, ще з батькою для преси позував.
ТРЕТІЙ. Нє чапай бацьку!
ДРУГИЙ. Та я що? Я нічого.
ЧЕТВЕРТИЙ. А сам не приїхав.
ПЕРШИЙ. А ми так і сиділи до ранку! Лише вранці дізналися, що почалося. Сам він вже в бункері ховався. А нас під кулі підставив!
ДРУГИЙ (заспокійливо). Адже ж не було куль.
ПЕРШИЙ. А якби були?! У таку мить можна чого завгодно чекати! Нас би вже в живих не було!
П'ЯТИЙ (сміється). Ти ж сказав, що життя за нього віддав би.
ПЕРШИЙ. Але ж це по-іншому! Ну й куля все-таки може повз пролетіти.
П'ЯТИЙ. Ні… Повз тебе не пролетить.
ПЕРШИЙ. Чому? Адже я такий самий, як усі!
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро сміється). А тому, що доля в тебе така. Ти ж завжди напоготові. От доля й пожартує: готовий — отримай.
ДРУГИЙ. Стійте, я вирахував, навіщо нас зібрали. Поїв — і вирахував. Ситому думається краще.
ТРЕТІЙ. Ти яшче і чарку приняв.
ДРУГИЙ (охоче). Можу й додати!
ЧЕТВЕРТИЙ. Не тягни. Що ти вирахував?
ДРУГИЙ. Це ще вчора в американських газетах було. Як я міг забути? Його Трасп збирається до себе запросити.
ЧЕТВЕРТИЙ (зацікавлено). І куди?
ДРУГИЙ. Уяви собі, до Аляски!
ЧЕТВЕРТИЙ (знов сміється по-справжньому весело). Ось це жарт! Ну й Трасп, молодець!
ЧЕТВЕРТИЙ. Носом ткнути! Аляска теж колись була вашою, а тепер наша. І не здумай! На чужий шматок не роззявляй роток!
ПЕРШИЙ. Гаразд, він не буде.
ДРУГИЙ. Ні, ти ще не все зрозумів! Йому туди летіти зась!
ТРЕТІЙ. Чому?
ЧЕТВЕРТИЙ. Над ним ордер на арешт висить! Від Міжнародного суду в Гаазі! Ось так жарт!
ДРУГИЙ. Ще б не жарт! Борт літака екстериторіальний. Але далі…
ЧЕТВЕРТИЙ (підхоплює весело). І ось дивиться він з віконця літака... Все ніби гаразд. Трап подано. Килимова доріжка від трапу. Вздовж килимовій доріжці почесна варта. А наприкінці сам Трасп. І посміхається на всю свою вставну щелепу!
ТРЕТІЙ. Дик што? З пошаною зустрічаюць. Значиць, треба вийсці.
ДРУГИЙ. Ні, ти не зрозумів. Вже на трапі екстериторіальність закінчується.
ДРУГИЙ (третьому). Як ти гадаєш — він полетить?
ЧЕТВЕРТИЙ. І відмовити Траспу не можна!
ТРЕТІЙ. Дик што ж виходзіць? Хтосьці з нас замєст яго ляцєць павінєн?
ЧЕТВЕРТИЙ. Розумниця! Візьми канапку з тарілки. Он там з ікоркою є.
П'ЯТИЙ. Ні, ні, тільки не я! З мене й наших буцегарень вистачить! (Нервово наливає собі ще фужер горілки, випиває одним махом.)
ПЕРШИЙ. Та не хвилюйся так. В їхніх в'язницях добре.
П'ЯТИЙ. А ти там бував? В наших чи їхніх?
ПЕРШИЙ. А я й не полечу.
П'ЯТИЙ (кричить). Та я знаєте де їхні гарні в'язниці бачив!
ЧЕТВЕРТИЙ (з іронією). Де? В Карагандє?
П'ЯТИЙ (зрозумівши, що його піддражнюють, заспокоюється). У кіно. Тільки-но зібрався пожити по-людськи, ні, знову в в'язницю?.. (Першому.) Ти зібрався життя віддати? Так і лети! Мабуть, тебе хоч у в'язниці уму-розуму навчать!
ПЕРШИЙ (жалібно). Я їхньої мови не знаю…
П'ЯТИЙ. Нічого, тобі на пальцях пояснять.
ДРУГИЙ. Стійте, ордер чий? До Гааги й повезуть.
ПЕРШИЙ (розгублено). Але я й гаазької мови не знаю… (Другому.) Слухай, мабуть, ти полетиш?
ДРУГИЙ (з іронією). Я теж гаазької мови не знаю. Тому що немає такої.
ПЕРШИЙ. Як це? Гаага є, а гаазької мови немає? Як вони там розмовляють?
ЧЕТВЕРТИЙ. А вони там не розмовляють — одразу до стінки ставлять.
ПЕРШИЙ (істерично). В Європі смертна кара заборонена!
П'ЯТИЙ. А тобі виняток зроблять. Сам переконаєшся, коли до стінки потягнуть.
ПЕРШИЙ. Ні, ні, я не згодний! (Четвертому.) Мабуть, ти полетиш?
ЧЕТВЕРТИЙ. Дзуськи! Я у в'язниці сидіти не підписувався. Я читав, що підписую.
ПЕРШИЙ. Ну, мабуть, хтось добровільно? Підійміть руку.
Демонстративно ховає руку до кишені. Інші роблять теж саме.
ПЕРШИЙ. Тоді, мабуть, це… жеребкування?..
Несподівано лунає різкий звук, схожий на вибух. У люстрах гасне світло.
ПЕРШИЙ (істерично). Дрони! (Пірнає під стола.)
ТРЕТІЙ (здивовано). Які яшче дрони?
ПЕРШИЙ (з-під столу, так само істерично). Ті, що з КАМАЗів! Які по авіабазах!.. Тепер по нас! (Показує до вікон.) Погляньте, там, мабуть, уже вся площа в КАМАЗах!
Усі мовчки пірнають під стола.
Кінець 1 дії
2 дія
Та ж ситуація, ті ж дійові особи. Однак світло в люстрах знову горить.
Відчиняються двері. Входить хтось у масці.
ХТОСЬ У МАСЦІ. Знов всрались? Не було ні дронів, ні КАМАЗів. Знов щиток у приймальні вибило. Ну хай би десь у гаражі — але ТУТ! Незграби! Нічого до ладу виправити не вміють!.. Гаразд, ВІН вже скоро приїде. А ви відпочивайте поки що.
ТРЕТІЙ (вилазячи з-під столу, нерішуче). А як би гета?.. До вбиральні…
ХТОСЬ У МАСЦІ. Вбиральня он там, за стінною панеллю. Треба кнопку натиснути. (Виходить.)
ТРЕТІЙ. Заправді рукажопи, не маглі дзвєри паставіць. (Іде всередину, за секунду виглядає.) Можа, яшче кому-нєбудзь… дик я хутка.
ЧЕТВЕРТИЙ (підходить до вікон, дивиться кудись у далечінь крізь скло). Яка дурість… Яка безглуздість!.. Та ні — ідіотизм, ідіотизм, ідіотизм!.. (Б'є кулаком по підвіконню.)
ПЕРШИЙ (майже без істерики). Не стій біля вікна — зненацька снайпер.
ЧЕТВЕРТИЙ (спокійно). Але ж не в тебе.
ДРУГИЙ. Там скло зовні дзеркальне. Тому й світла потрапляє всередину менше. Для того й люстри. Я фізмат кінчав, знаюся. Снайпер може лише власне відображення побачити. Не буде ж стріляти в себе.
ТРЕТІЙ (виходячи з вбиральні). А тама, дзє ми живєм, таксама шкла дзеркальні?
ДРУГИЙ (знизуючи плечима). Не знаю. В мене дзеркальні. У вас… так, мабуть, теж…
ТРЕТІЙ. Виходзіць, мнє для лазні таксама дзеркальні шиби патребния? І на хрєна вся гетая хрєнацєнь?
ЧЕТВЕРТИЙ. А тому, що в нас це найголовніша державна таємниця — де він? А якщо ось він, на виду, — чи він? І це єдине, навіщо ми йому потрібні.
ДРУГИЙ. Це лише в нас? Ось і в корейця, здається, те саме. Тільки-но вийшов звідкись, тут же за ним його охорона всі сліди його ДНК затирає.
П'ЯТИЙ (раптово регоче). У нужнику теж?
ЧЕТВЕРТИЙ (теж сміється). Якщо в чужому…
П'ЯТИЙ (сміється ще заливистіше). А там такі ДНК!..
ЧЕТВЕРТИЙ (серйозно). Кеннеді шкода…
ПЕРШИЙ (з підозрою в голосі). А за що це тобі його шкода?
ЧЕТВЕРТИЙ. Дублером не обзавівся, сам до Далласа полетів. А був би дублер… І на другий строк Кеннеді переобрався б, і побачив би, як його мрія здійснилася. Висадка на Місяць...
ПЕРШИЙ. Не було ніякої висадки! Це все імперіалістична пропаганда: в Голлівуді ролик змайстрували, а показали всім ніби справді!
ЧЕТВЕРТИЙ. Слухай, а мабуть, і Місяця не було?
ПЕРШИЙ. А що тоді в небі висить?
ЧЕТВЕРТИЙ. Теж імперіалістична пропаганда. А всі гадають, що Місяць.
ТРЕТІЙ. А я ніколі нє думав пра гета. Ну вісіць сабє. Хаця нє, ноч ад месяца пригожая. А я яє, гетую ноч, бачу? Пригожая ці нє? Взагалі нічога добрага зараз нє бачу. Кожни дзєнь дресіруюць. Як у цирку.
ЧЕТВЕРТИЙ. Ти теж маєш щось проти цирку?
ТРЕТІЙ. Нє, цирк — гета добре. Але я нє мядзвєдзь. А яни дресіруюць. Ходзіш нє так. Говориш нє так. Я што, хадзіць не мог? Взагалі нямим був? А як уєдуць, ну што рабіць? І телєвізар йосць, і відік йосць, і навчилі пользовацца, і фільмав до чорта, і чарку можна випіць, а я так і бадзяюся. Ну, пайду в джакузі паплаваю. Дик жа нє лазня…
ДРУГИЙ. Почекай. Далі ще цікавіше буде. Виделки-ложки, етикет за столом. Мало де тобі його зображати доведеться.
П'ЯТИЙ (раптом зривається з місця, заглядає під стіл, йде до стінної панелі, за якою вбиральня, кидається по кімнаті). Так! Це не та! Розібралися вже. І ця не та! А де ж та?
ПЕРШИЙ (з хвилюванням). Ти що шукаєш?
П'ЯТИЙ. Кнопку! Повинна десь бути! Не тільки в нього в кишені.
ПЕРШИЙ. Нащо?!
П'ЯТИЙ. Натисну! І до Траспа їхати не треба!
ПЕРШИЙ. Відповідь прилетить!!!
П'ЯТИЙ. Не встигнуть!
ДРУГИЙ. Встигнуть. Ще б пак! Це я тобі як математик кажу. Міжконтинентальної до Траспа приблизно півгодини летіти.
ТРЕТІЙ. А скільки їх у нас?
ДРУГИЙ. Ну, тисяча ще за бровастого Ілліча була.
ПЕРШИЙ (знов з підозрою в голосі). Звідки знаєш?
ДРУГИЙ. Адже фізмат, сам повинен розуміти. І військова кафедра була. Я у школі викладав, а там, де треба, вважався лейтенантом запасу.
П'ЯТИЙ. Ще й лейтенант на мою голову! І що буде, якщо кнопку натиснути?
ДРУГИЙ. Стартують. Звідусіль. З усіх просторів нашої неосяжної...
ТРЕТІЙ. Тисячі ракєт! Усі адначасово! Пригожає відовішче. Слухайцє, а мабуть, Австралію нє треба?
ПЕРШИЙ (нервово). А що тобі та Австралія?
ТРЕТІЙ. А там кенгуру. Мені їх шкода.
ЧЕТВЕРТИЙ (похмуро). Вони все одне не за нас.
П'ЯТИЙ. По китайцях теж треба! Розплодилося їх…
ПЕРШИЙ (кричить). По китайцях не треба! Це наші друзі!
ЧЕТВЕРТИЙ. Доки їм це вигідно…
ДРУГИЙ. А старти миттєво засікаються зі супутників. І поки ракети летять, у Траспа все встигають. ПРО в повній бойовій. Винищувачі з авіаносців вже в повітрі. Мабуть, і не перехоплять, але хоча б спробують. Сам Трасп сидить у своєму найглибшому бункері, а найголовніше, вже встиг власну кнопку натиснути. І хвилин за сорок на всіх нас уже їхні ракети посипляться.
ТРЕТІЙ. А што? Таксама пригожає відовішче. Я б паглядзєв.
ДРУГИЙ. Тебе першим же світловим спалахом спалить. Лише силует на стіні залишиться. А вибухова хвиля й попіл розвіє.
ТРЕТІЙ. А зі сховішча можна?
ЧЕТВЕРТИЙ. З бункерів і спостерігатимуть. І він, і Трасп.
П'ЯТИЙ. Все! Переконав! До дупи цю кнопку.. (Наливає собі горілки.) Не хочу силуетом на стіні!
ЧЕТВЕРТИЙ (задумливо). А це ж — спокуса: мати кнопку — й не натиснути. Ну, як це? Мати таку зброю та не застосувати? Навіщо вона тоді, якщо не застосувати?!
ДРУГИЙ.