Голодному — кожда страва добра.
(Народна мудрість)
В то важко повірити, але.
Своїй появі на світ Божий я завдячую старій груші. Отій старій груші, що стоїть майже на межі з сусідським городом, між малиною та дровітньою, за літньою кухнею. А якогось року на одній з її товстенних гілок в мене була гойдалка, аж доки наступної весни малинові зарості не обступили і грушу, і дровітню з усібіч...
Вона вчителька. Вона християнка. Щодня вона сіє в дитячих душах зерна знань і зерна добра. Щодня вона молиться про Божу мудрість, бо… Читайте самі!
I. Урок малювання
— Оксано Петрівно! А мене Іванченко за косу смикає!
— Оксано Петрівно, а Сашко в мене пензлик забрав!
— А чого вона дражниться?!
— Діти, заспокойтесь! — О, яка це нелегка справа — бути вчителькою. Оксана Петрівна на хвилинку задумалась: "Що робити з цими бешкетниками?" — Хочете, я розповім вам історію, яку дуже любив мій дідусь?..
Двоє дітлахів ішли сільською дорогою повз садок. Був то старий яблуневий сад діда Панаса. Той любив дітей і радо пригощав малих золотими плодами тіточок-яблунь. З-за тину звисали гілки, рясно вкриті сонячно-жовтими яблуками.
— Максимку, я хочу яблучка! — попрохала дівчинка. Хлопчина зірвав два — собі й сестричці. Діти поласували, а недогризки кинули обіч шляху в траву.
Навесні до світла потягнувся маленький тендітний пагінчик. То була я, маленька яблунька...