У повісті-поемі кілька раз говориться, що скрипка для Штранцінгера — його очі:
"Сабо глянув із презирством на скрипку Штранцінгера.— Те тарахкало придалося б дуже на вогонь...— шепнув.
— Дай спокій,— відповів Добровський.
Оця скрипка — це його очі..."
Також скрипка символізує мудрість, душу, духовність. Скрипка — це єдине, що лишилося скрипалю від попереднього життя, у якому в нього ще була матір і кохана. Можливо, скрипка і тримала його ще живим. Його гра на скрипці і пісня — одна із сюжетно-психологічних кульмінацій, вирвавшись "із замученої душі наче вийшла крізь дві темні ями, звідки колись дивились Штранцінгерові очі…". Скрипка співала "пісню вічності і пісня прощалася з життям і словами промовляла та ридала".