Нечуй-Левицький Іван — Запорожці

Твір має такі ознаки казки: незвичайні, фантастичні події (мандрівка Карпа під Дніпро, політ Карпа і Марусі на орлі); перетворення (калина стає дівчиною, сльози гетьмана – рожами, козак-характерник – орлом); динамічний сюжет. "Запорожці" – літературна казка, тому твір має свої особливості: немає конкретного протистояння добра і зла, як у народних казках, присутні багато розлогих описів, оригінальний авторський стиль включає фольклорні елементи.

"…вже стогнав, неначе під землею, первий поріг Кодацький", "Кодацький поріг появився ввесь од берега до берега, ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його перенесло через поріг!..

Карпо опам'ятався і побачив, що лежить на м'якому моху на скелі. Високо над ним висіла водяна стеля Дніпра, через яку світило ясне сонце. Довкола хлопець побачив пишний сад, який видався йому раєм. До скелі, де лежав Карпо, прийшли два чоловіки у високих чорних шапках з червоними верхами, в синіх кунтушах з рукавами на одкид. Карпо і злякався, і здивувався, і замилувався, бо чоловіки були високі, рівні, дужі, гарні на вроду.

Щоб подолати поріг, гребці піднімали гребки, кидались до стерна, щоб направити байдак на прохід. Коли все минало добре, усі хрестилися. Епізод, коли Карпо зі своїми людьми долає пороги, викликає хвилювання, напруження, відчуття небезпеки для героїв.

Маруся жила на хуторі Чаплі, і якось там проїжджав сам гетьман. Дівчина саме брала воду, а гетьман задивився на неї і зупинився. Він засміявся до Марусі, а дівчина пішла додому, забувши одне відро. Мати лаяла її, а вона все думала про гетьманські очі. Одного вечора дівчина поглянула на острів, де жили козаки, і побачила гетьмана. На березі стояв човник, дівчина сіла в нього і попливла до козаків. Там Маруся упала перед гетьманом на коліна і обняла його. Він поцілував дівчину...

1. Знайомство з лоцманом Карпом Летючим.

2. Приготування в дорогу.

3. Судно вправно пливе по Дніпру.

4. Дніпрові пороги випробовують Карпа.

5. Ненаситець розбиває байдак.

6. Карпо кидається у воду і потрапляє у дивний сад.

7. Запорозька Січ під Дніпром.

8. Шлях до гетьмана.

9. Зустріч і розмова з гетьманом.

10. Церква запорожців.

11. Кущ калини, який перетворився на дівчину.

12. Карпо і Маруся вирушають в Україну.

13. Історія Марусі.

14. Мандрівка у село Чаплі.

15. Розчарування Марусі і її перетворення.

16. Карпо покидає рідну землю і йде за Дунай.

Автор не випадково дає головному герою таке прізвище. Про це свідчать рядки з твору: "Карпо любив летіти стрілою прудким козацьким ходом через пороги, летіти птицею з лави на лаву; любив слухати, як шумить Дніпро на порогах, як реве Звонець або Дід і обливає бризками його гаряче лице".

Карпо найкраще знав пороги, любив плавати, бо змалечку до цього звик. Йому можна було довіряти, адже хлопець володів найкращими рисами характеру.

Карпо знав, що колись за порогами була Січ, йому покійник батько дещо розказував. А від двох козаків хлопець дізнався, що як зруйнували Січ, а помочі не було де взяти, то козаки-характерники й зачарували Січ. З того часу вона з островом, з гетьманом, з козаками під Дніпром.

Карпо був нащадком козаків, знав про них з розповідей старших. Характеризуючи образ Карпа, автор в такий спосіб передає бачення українського парубка – молодого потомка славних запорожців. Як і козаки, Карпо був сильним, сміливим, чесним, волелюбним.