"…вже стогнав, неначе під землею, первий поріг Кодацький", "Кодацький поріг появився ввесь од берега до берега, ввесь білий, вкритий піною та бризками. Байдак загув і полетів з лави на лаву рівно, як стріла. В одну мить його перенесло через поріг!", "Карпо не зоглядівся, як байдак минув Звонецький, Сурський і Лохманський пороги", "Ще було чути, як стогнали вищі пороги, а тут уже заревів Дід, чи Ненаситець", "Од берега до берега на Дніпрі появився білий гребінь, неначе біла грива величезного коня. Ще пройшла хвиля, і перед Карповими очима встали з води дванадцять Дідових лав, страшних, сердитих, біснуватих", "Байдак полетів з лави на лаву й черкнувся дном об Зелений камінь, котрий, одначе, не шкодить байдакам... Ще нижче його вхопив страшний камінь Крутько й обкрутив кругом себе... Байдак застугонів, зачепився довгим стерном за Крутька. Стерно хруснуло, як трісочка, й переломилося натроє".
Кодацький поріг, на думку дніпропетровського краєзнавця Івана Савельєва, отримав назву від тюркських слів: "кой" — поселення і "даг" — гора. Звонецький поріг отримав назву через звук, який видавала вода, проходячи крізь нього. Сурський поріг дістав свою назву від річки Сури, яка саме тут впадає в Дніпро. Порівняно з наступним Лохманським, Сурський вважався спокійним і безпечним порогом. Лохманський мав таку назву, бо, за припущенням Дмитра Яворницького, вода між виступом порога й лівим берегом "плещеться, як у лоханці (цебрі)". Дід, або Ненаситець був посередині порожнистої частини Дніпра. Козаки його називали Дідом. Це був найбільший й найстрашніший з усіх Дніпрових порогів. Його називали Ненаситець, бо він найбільше "поглинав" човни і людей.