Маруся жила на хуторі Чаплі, і якось там проїжджав сам гетьман. Дівчина саме брала воду, а гетьман задивився на неї і зупинився. Він засміявся до Марусі, а дівчина пішла додому, забувши одне відро. Мати лаяла її, а вона все думала про гетьманські очі. Одного вечора дівчина поглянула на острів, де жили козаки, і побачила гетьмана. На березі стояв човник, дівчина сіла в нього і попливла до козаків. Там Маруся упала перед гетьманом на коліна і обняла його. Він поцілував дівчину. Та цим вчинком вони зробили великий гріх, адже жінкам не можна ступати ногою на запорозький острів. За свій гріх Маруся стала калиною, і разом з кошем її поглинув Дніпро.