Завантаження
Єнс Петер Якобсен, "Пані Марія Груббе"
Переклад: Ольга Сенюк
I
Повітря, що пробивалося під розлогі липи, вигойдалося вже над припаленим вигоном і сухими полями; його випражило сонце й закурили дороги, однак тут, у густому вітті, воно очистилось, набралося від листя прохолоди, а від жовтого цвіту — духмяної вільготи й цілющої соковитості. І тепер лежало під ясно-зеленим склепінням, дихаючи спокоєм і втіхою, пещене легеньким тремтінням листя та мерехтливими помахами крилець білясто-жовтих метеликів...