Бо ж нема такої розпусти в світі, якої не можна було б виставити як природний потяг, що йому годі опертися, і серед усіх чеснот теж нема такої, що від неї не було б легко відмовитись, із цих засад виходячи. Адже ж знайдеться й такий, що матиме dégoût до помірності, а інший до правдивості, а ще інший до чесності, і всі вони казатимуть, що такому природному dégoût годі опертися, а тому й звинувачувати їх не можна. Але ж ви, паніматко, надто освічені й розумієте, що се лиш ганебні вигадки й балаканина божевільних.
Марія не відповіла.
— Невже ж ви, паніматко, ні в якого бога не вірите? — вів далі магістр. — Ані в вічне життя?
— Дякувати богу, вірю, в небесного вітця нашого вірю.
— А в вічну кару та вічний рай?
— Я вірю, що кожна людина живе своїм власним життям і вмирає своєю власною смертю, ось у що я вірю.
— Та хіба ж се віра? Чи вірите ви у воскресіння з мертвих?
— А ким же я воскресну? Чи молодою невинною дівчиною, що тільки пішла між люди, нічого не знаючи й не відаючи, чи королівською улюбленицею й окрасою двору, шаною та заздрістю оточеною, а чи старою, вбогою, зневіреною Марією Перевізницею, га? І чи я маю відповідати за те, що ті дві, дитина й життєрадісна жінка, нагрішили, чи котрась із них має відповісти за мене? Можете ви мені сказати се, пане магістре?
— Але ж душа у вас, паніматко, тільки одна була?
— Справді? — спитала Марія й задумалась. — Поговорімо щиро, — знову озвалась вона, — і скажіть мені, як ви гадаєте: чи той, хто цілий вік свій тяжко грішив проти господа бога й творця свого, але в останню хвилину, уже борючись зі смертю, визнає свій гріх від щирого серця, покається і здасться на ласку божу без вагань і без сумніву, чи він буде миліший богові за того, хто теж прогнівив його тяжкими гріхами, але потім довгі-предовгі роки намагався виконати свій обов'язок і ніс свій хрест, не нарікаючи, хоч ніколи не молився й не оплакував у відвертому каятті свого колишнього життя? Гадаєте, що бог відштовхне й відкине від себе ту, що жила так, як, на її думку, належиться людині жити, але ніколи не сподівалася віддяки на тому світі й не просила її в бога? Гадаєте, що він відверне від неї лице своє за те, що вона ніколи не молилася?
— На це не зважиться відповісти ніхто з смертних, — сказав магістр і пішов від неї.
Невдовзі він поїхав.
Другого року в серпні відбувся суд, і Серена Перевізника покарано трьома роками каторги на острові Бремергольмі.
Час минав повільно для того, хто мучився, а ще повільніше для того, хто ждав, але врешті-таки минув.
Серен повернувся додому, проте в'язниця й тяжкі умови підірвали його здоров'я. І хоч як піклувалася коло нього Марія, а не минуло й року, як він був уже на цвинтарі.
Ще довгий-довжелезний рік довелося Марії тягти своє ярмо. Потім вона раптово заслабла й померла. Весь час, аж до самої смерті, вона була непритомна, і священик не міг ані помолитися з нею, ані висповідати її.
Сонячного літнього дня її поховали побіч Серена. І над блискучою гладінню Зунду, над золотавими ланами линув тужний псалом, що його байдуже, бездумно виводив зморений спекою убогий похоронний похід:
Гнів твій праведний, боже, ми нікчемні і ниці.
Ми уповаєм на тебе і грішимо водночас.
Як пожалів розбійника, яко простив блудниці,
Тако помилуй і нас.
Господи милосердний, щастя, що ти не мстивий,
Да не одмір нам кару мірою наших гріхів,
Понеже світ би запався. Будь же на нас зглядливий
З божих твоїх верхів.
Примітки
[1] Белоу — старовинний мекленбурзький шляхетський рід.
[2] Грізельда — героїня дуже поширеного в літературі й фольклорі середньовіччя та Відродження сюжету (до нього вдавалися, наприклад, Боккаччо, Чосер тощо). З Грізельдою, простою дівчиною, одружується багатий володар, що потім тяжко й принизливо випробовує її кохання. Віддана своєму чоловікові, Грізельда покірно зносить усі муки.
[3] Маркграф — у добу раннього середньовіччя володар межової провінції (марки). Потім — тільки почесний титул, близький до герцогського.
[4] Брунгільда й Крімгільда — наймення героїнь давньонімецького епосу "Пісня про Нібелунгів".
[5] "..що з першого червня оголошено війну..." —Мається на увазі війна Данії з Швецією, що почалася 1 червня 1657 року. Протягом XVI–XVII сторіч Данія веде постійні війни з Швецією та Лівонським орденом за панування на Балтійському морі, спочатку успішно, а далі зазнає поразки. Війна 1657–1658 рр. теж скінчилася поразкою Данії.
[6] Орс — скорочена назва данського міста Оргуса.
[7] Віборг — одне з найдавніших данських міст, центр однойменної округи на Ютландському півострові. Довгий час у ньому коронували данських королів.
[8] "...сконці, зеландці..." — тобто мешканці Сконе (території, що тепер належить Швеції) та острова Зеландії (тепер центр Данії із столицею Копенгагеном).
[9] Лоно Авраамове — біблійний вираз, що означає місце, куди по смерті йдуть душі праведних, тобто — рай.
[10] Гюленлеве Ганс-Ульрік (1615–1645) — нешлюбний син короля Християна IV; 1641 року одружився з Рігіце Груббе (1618–1689), тіткою Марії Груббе, що її на старість за двірські інтриги ув'язнено у фортеці на острові Борнгольм.
[11] Троле, Сестед, Розенкранс, Краг — стародавні шляхетські роди в Данії, що мали велику вагу в тодішньому політичному житті.
[12] Герсдорф Йоахім (1611–1661) — тогочасний данський державний діяч.
[13] Фон Мандерн Карл (Карел ван Мандер Молодший, 1610–1670) — нідерландський маляр портретного та історичного жанру. В Данії, куди він переселився, посідав місце двірського маляра.
[14] Увага! (Нім.)
[15] Золочена юшка — на ті часи в Скандинавії серед шляхти був звичай посипати юшку чи воду до пиття задля краси сухозлотицею.
[16] Трісанет — у давній німецькій кухні приправа з сушеної городини та овочів.
[17] Щоб поздоровити вас (франц.).
[18] Кавалерів (франц.).
[19] Гюленлеве Ульрік-Фредерік (1638–1704) — нешлюбний син данського короля Фредеріка III і Маргрети Папен, що згодом дістала титул баронеси Левендаль. Одна із найпримітніших постатей при данському дворі XVII ст.
[20] Докори (франц.).
[21] Глузи (франц.).
[22] Гаразд! (Франц.)
[23] Але ж бо, Хлоє, не гнівись!
Твоїх очей небесна вись,
Як псам сузір'я Пса на небі,
Мені сія. Отож до тебе
Цей божевільний слів потік... (Нім.)
[24] Скель Крістен — особистий радник короля Фредеріка III, а потім Християна V, відомий своїм багатством.
[25] Троль — у скандинавському фольклорі надприродна істота, що прибирає різного вигляду — велетнів, карликів, калік тощо.
[26] Корсер — місто на узбережжі протоки Великий Бельт.
[27] "...за короля Християна" — тобто за Християна IV (королював 1588–1648), коли Данія, хоч і програла Тридцятилітню війну, досягла найбільшої могутності. Проте останні роки його володарювання позначені вже занепадом унаслідок невдалої війни з Швецією 1643–1645 рр.; Швеція тоді здобула право без мита проводити свої кораблі через Зундську протоку.
[28] Малх — за євангельським переказом, раб іудейського первосвященика. Коли іудейська сторожа спіймала Христа, апостол Петро, захищаючи його, відтяв мечем вухо Малхові.
[29] "...наслав він янголів смерті на табір Сенахерібів". — Так пояснено в Біблії історичну подію: похід ассірійського царя Сенахеріба на Єгипет (VII ст. до н. е.). Дорогою він розгромив Іудею і наклав на неї тяжку данину, проте довершити похід йому не пощастило. В Сенахерібовому таборі спалахнула моровиця, і йому довелося вертати все військо назад.
[30] "...про наглу смерть царя Фараона". — В Біблії так зветься той фараон, що за його панування вигнано євреїв з Єгипту. За кару його спіткала нагла смерть.
[31] Гюленлеве Ульрік-Християн (1630–1658) — нешлюбний син короля Християна IV. Талановитий полководець, що брав участь у багатьох війнах, перебуваючи на службі у французького та іспанського королів. Під час війни Данії з Швецією 1657–1658 рр. керував обороною Копенгагена.
[32] Гюленлеве Ульрік-Фредерік (1638–1704) — нешлюбний син данського короля Фредеріка III і Маргрети Папен, що згодом дістала титул баронеси Левендаль. Одна із найпримітніших постатей при данському дворі XVII ст.
[33] Гілередський палац — один із королівських палаців, збудований 1660 року в містечку Гілереді за тридцять кілометрів від Копенгагена.
[34] Гурток приречених (франц.).
[35] Урне Христофер (1594–1663) — данський державний діяч, скарбник, член державної ради, потім намісник у Норвегії; Урне Йорген (1598–1642) — його брат, маршал, член державної ради.
[36] Орден Слона — найвищий данський орден, установлений 1464 р. королем Християном І (королював 1448–1481). Згідно пізніших обмежень кавалерів ордена Слона могло бути водночас не більше тридцяти осіб, не рахуючи короля й принців.
[37] Філіc і Корідон — традиційні образи європейської пасторальної поезії XVI — XVII сторіч.
[38] Оце зветься зненацька пощастило (нім.).
[39] Історію (франц.).
[40] Щодня нам Марс кривавих тіл
Не виставляє на виду, Зате...
[41] ...щодня в кохання царстві
Ми бачим смуток і біду (франц.).
[42] Богом свідчуся! (Франц.)
[43] Вірою і правдою (лат.).
[44] Фредерік III — данський король (королював 1648–1670), син Християна IV. За його панування в Данії остаточно затвердився абсолютизм.
[45] Ольгер (Гольгер) Данський — герой данських саг і пісень, що вчинив багато подвигів, перебуваючи на службі у французького короля Карла Великого, зокрема переміг у двобої маврітанського велетня Бурмана, коли той із своїм військом загрожував Карловій державі. За народними переказами, Ольгер Данський не помер, а спить у підземеллі Кронборзького замка і встане, тільки-но Данії загрожуватиме смертельна небезпека.
[46] Лицар Баярд — П'єр дю Терайль Баярд (1476–1524), прозваний "лицарем без страху й докору". Уславився легендарною мужністю в численних війнах, що їх вела Франція, та незвичайною вразливістю в питаннях лицарської честі.
[47] Люба моя (франц.).
[48] Гарні (франц.).
[49] Не хвилюйтесь, ласкавий пане, не хвилюйтеся! (Нім.)
[50] Це його велебність сповідник його величності, присланий, щоб вас висповідати (нім., діал.).
[51] Геть! (Нім.)
[52] Раз, два! (Нім.)
[53] Праворуч кругом марш! (Нім.)
[54] Веселіше, серденько, веселіше! (Нім.)
[55] Пестощі, гулі —
Ось де наш рай...