—Так усе було б, якби не сталося те, що сталося... Нас було б сім. Анна, я і п'ятеро дітлахів. А тепер, звичайно, нас не сім. Тепер нас... один.
Він узяв келих, поцокався ним по черзі з усіма іншими келихами, голосно сказав: "Щасливого Нового року!" Його голос прозвучав якось дивно в безлюдній оселі, "Щасливого Нового року!"— повторив він ще голосніше. І більше не сказав нічого, нічого. Випив ковток вина, сам посеред великої кімнати, посеред великої ілюзії, посеред новорічних дарунків, які зробив сам собі; стояв посеред просторої кімнати, посеред великої ілюзії несамітності й пив цю ілюзію ковток за ковтком, як і вино; на столі й буфеті все стояли червоні гвоздики, пляшка вина та шість келихів; диктор радіо повідомляв, що Новий рік уже близько; ліворуч уже працював насос, праворуч усе кружляв літак і ходила лялька, на плечі в нього перекидався шимпанзе, навколо крутилася дзиґа, як ото крутяться дзиґи; в усіх кімнатах світилися лампочки, в усьому домі було світло, але в його серці...
З грецької переклав Олександр ПОНОМАРІВ