Новела
Переклад: Богдан Кузяк
Коли Вільям Марчмілл владнав нарешті справу з житлом на відомому морському курорті у Верхньому Уессексі, то повернувся в готель по дружину. Вона саме гуляла з дітьми на березі, і Марчмілл рушив у той бік, куди йому показав ще досить молодецький швейцар.
— Господи, куди ви зайшли! Мені аж дух спирає, — трохи невдоволено мовив Марчмілл, наздогнавши дружину, яка повільно йшла і читала; троє дітей з нянькою йшли трохи попереду...
Новела
Переклад: Олександр Мокровольський
I
Шлях, що веде на північ із Кастербріджа, у всі пори року нудний і пустельний, а вже про зиму то й казати нічого. Якийсь час він біжить поряд із Лонг-Еш-лейн, одноманітним путівцем, що ним їдеш милю й другу — і ні тобі села, ні хутора, і де то вже поворот...
Новела
Переклад: Володимир Діброва
З кожним вашим кроком до нього він здіймається чимраз вище на тлі південного неба, своєю владною присутністю приковує до себе всі чуття, поглинаючи всю вашу увагу й вселяючи шанобу. Навіть не дивлячись в його бік, весь час відчуваєш, що він ось тут — важкий, дебелий, широкоплечий, і важко знайти йому рівного. Від старої фортеці через суміжні тераси прохоплюється поривчастий вітер, немов віддих самої фортеці...
Тої ночі, буремної хвищі,
Марив я у хисткому півсні,
Чув, як вітер пронизливо свище
І шибками дзвенить у вікні...
Візок під дощем — із різним начинням, щітками, —
Запряжений поні, а поруч подружжя, що теж
Змокріло і ледве ворушить ногами.
Хазяїн ступa на чолі, розмовляючи сам із собою...
Чому тепер твій квіт зацвів,
Чом пелюстки тремтять?
Уже пора для снігурів,
Уже всі квіти сплять...