Завантаження
ТаЛелека, ""Пробач," — шепотів він.."
"Пробач," — шепотів він, — "не хотів завдати болю"
А лелека тихо: "Нічого, так буває, повір."
Та знов і знов ті самі рани, ті ж слова,
І кожне "пробач" її віддаляло, мов трава,
Що вітром зносить в невідомі далини.
"Нічого, буває," — казала, а в душі — руїни...