"Забудь, знайдеш кращого!" — слова лунали всюди,
А в серці лелеки кричало: "А ви колись любили?"
Чи довіряли тіло, душу без остатку?
Легко казати "забудь", коли біль — як кара.
Коли було між вами щось більше, ніж ніжне торкання ваших вуст.
Як вирвати з пам'яті спільні почуття?..
Зболіле серце лелеки, крик в німоті,
Любила палко, ждала взаємності в житті.
Образа гостра, сльози гіркі, два тижні мук,
"Не люблю більше!" — шепотіли зболені уста.
Але в душі палала іскра ще жива,
Рука писала вісті: "Мене вже нема.....
Любов — не казка, не кіно, не вірші,
За неї б'ються серця найщиріші.
Вона — це праця двох, це спільний шлях,
Взаєморозуміння, довіра у очах.
Любов — це крила міцні під вітром долі,
Союз двох птахів в безмежнім полі...