ТаЛелека

Мене звати Вікторія, мені 16 років, я з міста Миколаїв. Проживаю у м.Золочів Львівської області.

Навчаюсь у Золочівському фаховому коледжі НУ "ЛЬВІВСЬКА ПОЛІТЕХНІКА"

Твори

"Забудь, знайдеш кращого!" — слова лунали всюди...

"Забудь, знайдеш кращого!" — слова лунали всюди,
А в серці лелеки кричало: "А ви колись любили?"
Чи довіряли тіло, душу без остатку?
Легко казати "забудь", коли біль — як кара.
Коли було між вами щось більше, ніж ніжне торкання ваших вуст.
Як вирвати з пам'яті спільні почуття?..

Читати повністю →

"Пробач," — шепотів він..

"Пробач," — шепотів він, — "не хотів завдати болю"
А лелека тихо: "Нічого, так буває, повір."
Та знов і знов ті самі рани, ті ж слова,
І кожне "пробач" її віддаляло, мов трава,
Що вітром зносить в невідомі далини.
"Нічого, буває," — казала, а в душі — руїни...

Читати повністю →

Біль, що живе в очах

Він був для неї особливим, але залишив такий же особливий біль. Ні, він не болить у звичному сенсі, він просто існує. Його не відчуєш на дотик, але його можна побачити – у очах птахів.
Спробуйте запитати лише одну фразу: "Ти як? Тільки чесно". Ви побачите, як птах зміниться прямо на ваших очах. У ньому навіть можуть з'явитися сльози. Дайте йому відкритися вам, і ви дізнаєтеся всі його "скелети у шафі", і ви дізнаєтеся, що саме йому болить...

Читати повністю →

Відчуття самотності, коли довкола люди...

Відчуття самотності, коли довкола люди,
Для тебе, хто зі слів, не збагненна суть.
Та лелека відчуває: друзі є, та їх немає,
І в серці біль відлунням відлунає.
Вона просила допомоги, та хіба ж комусь це треба?
Завжди весела, добра, не шукала хліба.
Навіщо їй підтримка, коли сама справляється?..

Читати повністю →

Зболіле серце лелеки, крик в німоті...

Зболіле серце лелеки, крик в німоті,
Любила палко, ждала взаємності в житті.
Образа гостра, сльози гіркі, два тижні мук,
"Не люблю більше!" — шепотіли зболені уста.
Але в душі палала іскра ще жива,
Рука писала вісті: "Мене вже нема.....

Читати повністю →