Кудись мчить, на потязі вдалину.
"Ого, мандри!" — захоплено лунає,
Та не відають вони таємницю одну.
Ці мандри для неї – то є терапія,
Втеча від себе, щоб біль не стискав.
В мандрах легше прийняти рішення,
Інакше життя тоді заграє, мов дивна ріка.
У мандрах є те, чого вдома немає,
Той спокій, що душу Лелеки гойдає.
Думки затихають, хвилювань тих нема,
І вільно, спокійно на серці стає.
Лиш тільки додому вона повертає,
Знов туга і смуток її огортає...