З минулим привид з'явився з далека.
Спокою не дає, тривожить душу,
Але й вдіяти нічого не може, бо не пустять.
З Птахом прекрасним знайомство зав'язалось,
Спілкування чудове довго тривало.
Аж поки почуття вона не відкрила,
І Птаха мов підмінили — він враз змовк.
Сказав, що стосунків він поки не прагне,
Лелека чекала, серце боляче мліло.
Коли ж ігнорування стало нестерпним,
Вона вирішила біль свій зупинити.
Поставила вибір: або він відповість,
І в її житті назавжди залишиться.
Або ж ігноруватиме, як і раніше,
Тоді вона піде, зникне, розчиниться.
Зруйнується тихо, поволі, щодня,
За місяць то буде вже інша Лелека.
І диво! Він відповів, порушивши мовчанку,
Її здивуванню не було меж, вона раділа.
Невже для нього вона щось значить?
Надія знову в серці засяяла.
Вона продовжує чекати,а може щось вийде?
Чи справді все це щось для нього важить?
Чи справді вона не самотня лишилась?