Завантаження
Ілля Войнолович, "Ніхто не знає"
Дощ і містечко
— Ну? Довго ще? Я вже не витримую. І цей дощ… задовбав, чесно.
— Та заткнися ти, — буркнув я. — Якщо так хочеш — спи й не дратуй.
Було пів на другу ночі. Ми їхали вже кілька годин без нормальної зупинки. Дорога тягнулася крізь темряву, мокрий асфальт відбивав світло фар, а за вікнами було видно лише розмиті силуети дерев і гір. Ми проїхали купу містечок, але саме тут, у цьому забутому місці між лісом і горами, почався дощ... Читати повністю →