Завантаження
Анастасія Корбет, "Hospes"
Ти вліз без дозволу.
Я замикала ворота. Перевіряла двічі. Тричі. Але ти все одно тут. У моєму винограднику. Між рядами, які я вирощувала роками – обережно, беззвучно, без зайвих рухів.
Тепер – витоптано. Розірвана земля. Поламані лози. Сік тече, як щось живе.
Ти ж не їси – ти шматуєш.
Скажи, навіщо тобі це? Мало просто бути? Чому тобі треба лізти всередину, під шкіру, між думки, в ті місця, куди я сама боюсь заходити?
Ти зробив мене оголеним нервом. Будь-який дотик – і я здригаюсь...