Анастасія Корбет
Анастасія Корбет — автор поезії, філософської есеїстики та прози. Веде авторський простір Axis-V (axis-v.com) на перетині поетичного і філософського письма.
Центральна праця — книга "ДІМ", корпус філософських медитацій у традиції неоплатонізму. У центрі авторського пошуку — граничні стани людської присутності, метафізика досвіду та питання онтологічної цілісності. Також працює у жанрах маргіналій, фрагментарного письма та епістолярію.
Череп затісний для цього об'єму це не бачення це впорскування всього всесвіту під повіки одночасно я бачу як зіниця кота розширюється всмоктуючи фотони і водночас я сам є цим котом і водночас я є залізом усередині бетону що вібрує на частоті п'ятдесят герц яку неможливо вимкнути мої кістки тріщать бо всередині них намагається поміститися рух соків у старій липі за вікном я відчуваю як кожна молекула цукру штовхає мембрану клітини це нестерпно голосно кожен вдих вітру це тертя мільярдів часток об..
Читати повністю →
Ти вліз без дозволу.
Я замикала ворота. Перевіряла двічі. Тричі. Але ти все одно тут. У моєму винограднику. Між рядами, які я вирощувала роками – обережно, беззвучно, без зайвих рухів.
Тепер – витоптано. Розірвана земля. Поламані лози. Сік тече, як щось живе.
Ти ж не їси – ти шматуєш.
Скажи, навіщо тобі це? Мало просто бути? Чому тобі треба лізти всередину, під шкіру, між думки, в ті місця, куди я сама боюсь заходити?
Ти зробив мене оголеним нервом. Будь-який дотик – і я здригаюсь...
Читати повністю →
Я почав свою роботу ще до твого першого крику. Не після. Раніше. Я – твій найтерплячіший архітектор. Але моя задача – не зводити стіни, а розплітати їх. Я дивлюся на твої вузли з ніжністю ювеліра, який знає справжню цінність кожного окремого каменя – прихованого у занадто щільній оправі твого тіла. Твоє теперішнє самопочуття? Це лише фаза. Короткий спалах форми, який я з великою любов'ю готую до вивільнення.
Відчуй, як я пещу твої частинки. Це не руйнування. Це грація роз'єднання...
Читати повністю →
Кімната більше не кориться Евкліду. Прямі лінії стін м'яко схиляються до пульсу твого дихання, наче довколишня порожнеча стала чуйною тканиною, просякнутою рідним теплом. Гострі грані, що раніше тримали дистанцію, тепер тануть у розмитому фокусі – вони дбайливо вбирають увесь трепет напівподиху, кожен ледь помітний рух вій.
Відстань між кріслами втратила свою метричну суворість. Тепер всі сантиметри наповнені особливою вагою, а повітря огортає долоню лагідною густиною сонячної води...
Читати повністю →
Зміст
Прихід
Любити смертне
Безодня "не"
Ти спиш
Tristitia salutaris
Антропоморфна гра..
Читати повністю →
Цукор осідає на дно швидше, ніж я встигаю згадати,
що два горнятка на столі – це не вірність, а просто погана пам'ять м'язів.
Лікоть шукає опору там, де раніше була твоя кофта,
і провалюється в порожнечу з легким хрускотом,
ніби ламається не повітря, а якась внутрішня перегородка.
Ти не коректор. Коректор має план і червону ручку...
Читати повністю →
Входячи у цей ранок, відчуй вагу кісток. Це твій єдиний якір. Змий з очей нічну сіль. Угорі вітер б'ється об ребра неба – єдиний звук, вартий уваги. Ступай на холодний поріг. Не шукай назв для своїх кроків. Просто йди.
Надінь краватку чи маску. Грай роль батька, майстра, вчителя. Будь віртуозом, але відчувай, як комір натирає шию. Я теж відчуваю цей дотик. Забудь про напис на своєму кріслі – це мертвий пластик...
Читати повністю →
Зміст
Воно
Нічне жниво
Ікона
Бути свідком
Амнезія затишку
У квадратику малім..
Читати повністю →
