Щодня у нього власний є маршрут —
Іде із торбою до череди,
З собою завжди хліб і літр води.
Поки дідусь ту череду пасе,
Валерій поряд грушу обнесе.
Колись всю ніч малий ні мить не спав,
То день наступний весь пропозіхав!
Дідусь сміється: — Що ж ти за солдат!
Проспиш, шановний, власний автомат.
Рукою помахав на дідуся.
Ех! Як в прислів'ї – Що вода з гуся!
***
Хлопчині сниться сон – навкруг війна.
У нього зброя. Міна й не одна.
Замінувати треба весь район,
Бо ворог підтягнув свій батальйон.
Веде Валерій уперед бійців,
Тікає ворог, наче ті зайці.
- В атаку,— на все горло він кричить,
Злякався ворог, обкопався і мовчить.
Здригнувсь. — Оце наснилося мені,
Неначе справді був я на війні!
І бився з ворогом я і перемагав,
І мир для України здобував!
Про сон свій розказати не забувсь,
Але чому усміхнений дідусь?
Поправив шапку, пояс зав'язав,
Піднявсь дідусь і впевнено сказав:
- Коли такий в нас буде командир,
То в Україні запанує МИР!
Присвячується Валерію Залужному!