Сьогодні зранку сонце світить,
Для нього квіти – як мішень,
Спалити їх Світило мітить!
Голівки журно похилив,
Квітки вдихають жар-повітря.
І мріють про дощу полив,
Щоб пелюсток цвіла палітра.
Щоб радість світу принести
І висвітлить красу природи,
Щоб аромат свій рознести,
Щоб показати власну вроду.
Але Світило нагорі
Нещадно б'є промінням жару.
І дуже парко у дворі,
Неначе всім судили кару!
Але Людина на Землі
Давно вже звикла до природи.
І хитрощі в нас немалі –
Працюємо в любу погоду.
Візьму я шланг, вмикну полив,
Нехай квітки нап'ються воду.
Вологою все окропив,
Я залюбуюся на вроду.
Усе живе в моїм дворі,
Веселки кольорами грає...
Не сперечаюсь з тим… вгорі…
Я просто.. квіти поливаю)