Васильки, пелюстками грають.
На весняне церковне свято
Васильки пахнуть серед хати.
Це дійство звикле, бо щовесни
Бажаєм, щоб земля воскресла.
Заграла Муза у Природі
Щоб склалась пісня при нагоді.
Та швидко плине час Господній,
Все змінюється у Природі.
І Літо швидко пролітає,
Вже й Осінь. Листя облітає…
Мій сад це мов би і не знає!
Всі квіти у цвіту буяють.
Я придивилася – васильки,
І їх гойдають вітру хвильки.
Вже листопад ось завітає —
Вони ж цвітуть, журби не знають.
Бо поливалися постійно,
Тому й стоять такі граційні.
То Мама всю любов до квітів
Мені привила, щоб у світі
Було краси багато поряд,
Щоб не згасав щасливий погляд.
Для неї квіти – то було її життя…
Нажаль, пішла Матуся в небуття…