Вірніше, Кіт і Кішка.
Вона – чорненька до хвоста,
Він – сірий, наче мишка.
Годую в хаті. І в дворі
У них є власні миски.
Бува, кошачій дітворі
На ніч залишу їстки.
Раненько будять: — Їжу дай,
В дворі миски порожні!
— А хто вночі все поз'їдав?
Скажіть, пани вельможні?
В очах нерозуміння й гнів,
Немов сказати хочуть,
Що жоден з них вночі не їв!
— Ні, це не ми, — муркочуть.
Я сторожу вже кілька днів,
Так ночі і проходять.
Ех… спати хочеться мені,
Та раптом хтось приходить!..
Хтось фиркає в нічний цей час,
Це точно не котятко.
І бачу, що спішить до нас
Маленьке Їжачатко!
Ах, ось який малий крадій
Все підчищає посуд!
Нічний раптовий лиходій
Ледь не попав на осуд!
З тих пір, як вечір на поріг,
Всім їжі дам й любові.
Ще й в миску всиплю, що в дворі —
Вечеря Їжачкові!