- Старенька, як ти там? А чи жива, чи ні?
Чи досі іскри б'ють з красивих оченят,
Чи з сумом каву п'єш від сміху вдалині?
Чи донька приїжджа провідати до свят?
Єдина ж! І тому відводиш від біди!
Та й без різниці, що тобі вже сімдесят —
Ти любиш без питань, безмірно й назавжди!
Вже не турбує пил, все менш питань "чому"?…
Частіше думаєш "У чому сенс життя"?
Якби ж то хто сказав ще 20 літ тому,
Що головне в житті — родинне співчуття.
Яснішають думки, темніші вечори …
Здаються ночі всі з початком й без кінця —
Молитви в небеса до ранньої пори…
Заплющиш очі – вмить згадаєш про Творця…
Заклеїла конверт…
Писала до Зорі…
Якщо Господь дасть шанс прожити ці роки,
То через 20 літ ступлю я на поріг
І розверну конверт…
Згадаю ці рядки…