Серце птахом спiйманим забилося —
Може, голову на плаху клала я,
Чи біда якась мені наснилася...
Сновидiнь не знаю тих історію,
Та в очах ці сльози сіль залИшили —
Може, ніч сюжет біди повторює...
Зі сльозами ті нещастя вийшли би.
Хай злилùся б всі у річку чистую,
У щасливі береги заковану...
Все навколо лихо й все не виспатись,
Чи я буду ранком цим врятована?..
Я не знаю, що за хуртовинами —
Світлі дні, чи знов журба у повені?
Хай мене б надії не покинули,
Сповільнùтись час би я умовила.
Може, доля — із бідою битися,
Знаю, Боже, що завжди з Тобoю я!
Пес нічий так щиро в очі дивиться —
Нам, довірливим, не просто встoОяти...
Склались сни з бентежних випадковостей,
Одкровення все ж я в них побачила —
Як душі не зберегла коштовності,
То і плàчу я за чимось втраченим...
1 — 3.12. 2025