Вона зів'яла давньої весни,
Як квітка на твоєму підвіконні,
Якій не дав напитися води…
Любов не може тільки сумувати,
Така любов відходить в небуття
І вітром змін розвіється крилатим,
Не збережуть її ні жаль, ні каяття…
Поглянь на квітку, як вона вмирає –
Днів кілька жалюгідного життя
Дійти до самого кінцевого, до краю,
І звідки вже немає вороття…
14.12.2021
Ілюстрація — Картина Silvia Molinari
