і далі вище піднімаюсь
а стежки в'ються тут круті
що мою радість колисають
мабуть колишуть мої сни
що ждуть пробудження у слові
а може ждуть тої весни
що буде вимагать любові
так важко правду говорить
для тих хто правди чуть не хоче
так важко нам без неї жить
й не чути слово вже пророче
слова пророчі з уст моїх
так рідко стали вилітати
ми боїмось думок своїх
щоб тишу голосом злякати
злякати голосом себе
себе самого я боюся
бо зерно правди так гірке
що вже біди не оберуся
вже правди голос ми давно
із дому власного прогнали
а він нам стукає в вікно
щоб ми його не забували
він проситься до нас у дім
щоб нас тут радо привітати
і ту біду що сіла в нім
на віки вічні подолати
13.09.2025