чи всі стежки вже пройдені в віках.
Та вже пізнав і носиш із собою
Те, що не вимовить ніяк в простих словах.
Те, що не видно, але душу гріє,
Те, що не чутно, але в грудях вже дзвенить.
І, ніби плід незримий, тихо зріє,
і не дає спокійно вже спочить.
Далеко десь шукаєм Те, що близько,
Те, що у серці тихо ожива.
Там, де душі не буде більше слизько.
Там, де прокинеться вже Той, хто зна..
25.03.2026