І помітив, що в деяких тамтешніх груп тексти дуже мрячні за змістом, або взагалі безглузді, просто начебто абияк заримований набір випадкових слів. Але при такому текстовому безглуздю, деякі групи, що співають незрозумілу нісенітницю у Великому Світі, досить популярні й мають безліч фанів.
Пасмо ухвалив рішення піти тим же шляхом, тим більше, що складати пісень, у яких є рими, але нема рації, простіше, чим пісень, у яких є й те й інше.
І Пасмо став рясно майструвати тексти за тим же рецептом, за яким готував страви кухар поміщика Ноздрьова в поемі Гоголя "Мертві душі":
"Видно, що кухар керувався більш якимось натхненням і клав перше, що потрапляло під руку: чи стояв біля нього перець – він сипав перець, чи капуста попалася – сунув капусту, пхав молоко, шинку, горох – словом, катай-валяй, було б гаряче, а смак якийсь, вірно, вийде".
Пасмо пхав у свої тексти будь-які слова, за які випадково зачіпалися його мозкові звивини. Частенько він просто навмання розгортав орфографічний словник і наосліп тикав у нього пальцем: те слово, яке втрапило під ніготь, і йшло в пісню.
І в традиційних терентопських піснях (деякі з котрих уже представлені читачеві у восьмому щосі) був присутній нонсенс, але в піснях групи "Чавунні шнурки" не було нічого, окрім нонсенсу. За абсурдністю вони не поступалися тому римованому тексту, що є другим розділом першої книги епопеї "Ґарґантюа та Пантаґрюель" веселого Франсуа Рабле.
І уяви собі, безцінний читачу, що серед шанувальників цієї групи були такі, які ухитрялися в цьому повному абсурді знаходити, як їм видавалося, глибокий філософський сенс, глибокодумні натяки, аналогії й асоціації. Це підтверджує наступну тезу: у будь-якій нісенітниці можна, якщо дуже захотіти, побачити філософський сенс, про який не підозрює й сам автор нісенітниці. Самонавіяння – сильна річ! Найекзальтованіші фани навіть почали називати Пасма "новим філософом", "гуру" і "пророком нового покоління". Пасму це було приємно, але одне викликало його досаду: що сам він не був знайомий з тою філософією, яку приписували йому шанувальники. Він став подовгу просиджувати, вчитуючись у свої абсурдні тексти й намагаючись виявити в цьому наборі слів ту глибину, про яку патякали фани. І якщо після довгого корпіння над яким-небудь рядком йому починало видаватися, що він угадує в ньому якийсь сенс, він був задоволений і казав собі: "Ай да Пасмо! Ай да сучий син!"
От тобі для прикладу, безцінний читачу, текст вищезгаданої пісні "Цукровий цвях". Особисто Авторові Терентопських хронік, то пак твоєму покірному слузі не вдалося виявити в ній сенсу, але, може, ти маєш чималі криптоаналітичні здібності, і тобі поталанить більше.
Кефір отой гойдався як небритий
І всі сварили каруселлю піч
Діра дурила рило над коритом
Думки надувши, наче могорич
Не треба баяти, що чхають коридори
Не треба розфарбовувати кіз
Не треба, адже в синьої потвори
Уже не пахне нафталіном ніс
Усе це цілковито не пернато
Мереживних комашок повний рот
Але скакати зась об цім, хлоп'ята
Бо камені ждуть кучерявий флот
З тобою ми заковані в нірвану
Але з пластмаси пір'я одкровень
П'ять киснів кинувши в ніздрю шаману
Вони вже збудували новий пень
Гнучкою дудкою струмок лякати треба
Красивий палець пурхнув у вікно
Не вір кроту, що колупає небо
А я дірявив цегляне вино
Ми музику жбурнемо в бісектрису
Корявим салом мучачи кульбіт
Хоча курортники намилюють маркізу
Хоча диплом свистить, а вухо спить
Безмежжя липне до пухкої пані
Хрумтить душа та булькає астрал
Ех, довести б, що штопори рум'яні
А капці п'яні, наче капітал
Та треба лізти, бо трамвайний кокон
Потіє в думці грішного хруща
І на світань плює сталевий локон
Що вже три дні нема на нім куща
Естер і Лицар Пивної Кружки поставилися до пісень "Чавунних шнурків" з почуттям гумору, потанцювали на майдані під ритмічні звуки, "відтягнулися й протяглися", виражаючись молодіжним сленгом.
А по закінченню концерту (уже за північ) перемістилися в лицарський гуртожиток.
Там на них очікував неприємний сюрприз.
Відімкнувши ключем свою квартиру № 303, відкривши двері та вмикнувши світло, Лицар Пивної Кружки з Естер остовпіли.
У квартирі лицаря Мгоцька був цілковитий розгардіяш. Усе шкереберть: дверцята шафи й тумбочки розчахнуті, шухляди витягнуті та випорожнені, на підлозі валялися скинуті з полиць та шухляд речі, серед яких були, наприклад, і світлини юного Бандюги, подаровані Мгоцькові Роженкранцами.
– Хто це отут "погосподарював", поки нас не було?! – вжахнулася Естер.
І одразу ж під столом знайшовся рудий кіт Мурло. Хоча було сумнівно, щоб кіт міг відчинити тумбочку й шафу, але через брак іншої версії, Мгоцько з Естер вирішили, що кіт непомітно прошмигнув у квартиру, коли Лицар Пивної Кружки з неї виходив, і, будучи замкненим у чужій обителі, виявив невдоволення таким варварським способом.
Мгоцько з подругою, повернувши Мурла його хазяям – Остапу Окрошколюбу із дружиною, – навели порядок, після чого настала їхня друга ніч кохання...
А Автор повідає читачеві істину, якої не знали Мгобокбекбе з Естер. Істина полягає в тому, що запідозривши Мурла у вандалізмі, закохані звели на нього наклеп. Мурло дійсно непомітно прошмигнув у їхню квартиру. Але не тоді, коли Лицар Пивної Кружки виходив із неї, направляючись на лицарський турнір, а коли лицар із коханою повернулися з турніру, тобто тільки-но, коли квартира вже була жертвою обшуку, у проміжок часу поміж відчиненням дверей і вмиканням світла. Не маючи інших версій, крім котячого бешкетування, наші герої навіть і не думали шукати справжнього винуватця. Автор сподівається, що він заінтригував читача й цією таємницею. Хто був цей винуватець? Що він шукав у квартирі Лицаря Пивної Кружки? Які висновки зробив з обшуку? І як це вплине на подальший хід подій? Про це читач довідається аж у щосі п'ятдесят шостому за назвою "Заручниця мрійника".
(До слова, згадавши про ніч кохання Мгобокбекбе й Естер, Автор вважає своїм обов'язком зауважити, що хоча в сексуальному аспекті вони почали жити як чоловік і дружина, офіційно вони поки не одружилися, тобто не пройшли ні церковного обряду вінчання, ні цивільного обряду розпису в ЗАГСі. Офіційно вони розпишуться й одержать відповідні штампи в паспортах уже в наступному 1996 році, приблизно за три місяці після повернення до Жорикбурга, по закінченню Великої Яєчної Експедиції Лицаря Пивної Кружки та знаходження Естер у... Ні, де Естер пропадатиме в період з 13 жовтня по 6 листопада 1995 року, Автор поки читачеві не скаже, поки це таємниця, необхідна для інтриги. А до відвідування ЗАГСу в лютому 1996 року, ці закохані перебуватимуть у неплатонічних, але не оформлених законом близьких стосунках. Як Шекспірівська Джульєтта і її коханий Клавдіо.
"Ти, Авторе, здається, помилився, – поправляє Права півкуля авторського мозку, – бовкнувши, що коханого Джульєтти кликали Клавдіо. Усім відомо, що його кликали Ромео".
"Ні, – заперечує Автор, – Ромео та Джульєтта в однойменній п'єсі Шекспіра обвінчалися, хоча й таємно. А от із Клавдіо Джульєтта співмешкала й завагітніла від нього, будучи не вінчаною. Але, звичайно, я маю на увазі не італійську Джульєтту з міста Верони, а австрійську Джульєтту з міста Відня, у п'єсі Шекспіра "Міра за міру"".
"А", – каже Права півкуля, згадавши, що веронська Джульєтта, дійсно, була не єдиною Шекспірівською героїнею з таким іменем.
Якщо ти, безцінний читачу, мав честь прочитати "Міра за міру", або бачив спектаклі чи фільми за цією п'єсою, то тобі відомо, що за позашлюбне співжиття із Джульєттою бідолаху Клавдіо присудили до відрубування голови. І голова була відрубана. Але ця що набула автономії голова була не частиною організму коханого Джульєтти, а частиною організму якогось пірата, якого підсунули під сокиру ката замість Клавдіо. Так що для закоханих ця халепа закінчилася щасливо. Чого не скажеш про обезголовленого морського розбійника. Втім, розбійник не дожив до контакту своєї шиї з лезом сокири, оскільки ще до цього контакту помер від лихоманки.
Адже це дійсно велике щастя – залишитися в живих після того, як тебе присудили до страти. Таке щастя, наприклад, пережили російський письменник Федір Достоєвський і український Остап Вишня. Цих славних літераторів, що не скоїли жодних злочинів, нелюдські власті засудили до розстрілу. Але потім, слава Богу, замінили переміщення в могили переміщенням у концтабори, звідки за роки обидва літературні генії повернулися живими.)
Наостанку, закінчуючи цей розділ, Автор повідомляє читачеві, що концерт клавесинової музики, який дав у День Шляхетного Мордобою дракон Інокентій Карлович, мав великий успіх: слухачі влаштували овацію й завалили крилатого музиканта квітами. Крім квітів від публіки, він дістав і грошовий гонорар від Лазаря Дулівки, заступника адміністратора Стайні Опери та Балету.
Після концерту до дракона підійшов незнайомий чоловік, який пред'явив йому посвідчення керівника філармонії в місті Ямитививінвонавониполі, столиці Футилекрюмського герцогства, і запропонував Інокентію Карловичу дати концерт у тій філармонії. Але про це Автор трохи докладніше скаже в щосі сорок третьому за назвою "Народний людожер".
ЩОСЬ ВОСЬМЕ. Терентопські застільні
– Ти засумувала? – засмутився Лицар. – Давай я проспіваю тобі в розраду пісню.
Льюїс Керролл, "Аліса в Задзеркаллі".
– ... Давай хором співати. Я повеселів.
Євгеній Шварц, "Урочисте засідання".
Будь-який день будь-якого року.
У попередньому щосі, сьомому, за назвою "Корчма "Під Мідним Забралом"" Автор пообіцяв тобі, читачу, що представить для прикладу трохи терентопських пісень, які жителі підпільного королівства виконують хором під час застіль, як правило, після вживання спиртних напоїв. І отут Автор втілює дану обіцянку.
Правда, Автор представить пісень не повністю, а частково. Пісні, як відомо, складаються із двох компонентів, один з яких називається текстом, а інший мелодією. Автор представить лише тексти, тому що мелодії позначаються нотами, а нотною грамотою Автор, не маючи музичної освіти, на жаль, не володіє.
Правда серед текстів, що містяться нижче, немає згаданої в минулому щосі "Балади про доблесного лицаря Адама, злого дракона та гарну даму", оскільки Автор планує представити її читачеві в щосі тридцять п'ятому за назвою "Єдинорогарський колгосп".
Пісенька про Мирополка
Тірлі-помпірлі та тірлі-помполк
Жив в Терентопії князь Мирополк.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпін
В мандри Європою вирушив він.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпав
Книг пребагато він там назбирав.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпав
В книжках про лицарів він прочитав.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпер
Країну змінив на книжковий манер.
Тірлі-помпірлі та тірлі-помпесть
Від нас Мирополку пошана і честь.
Здіймання склянок
Склянки піднімемо й вип'єм коньяк,
А той, хто не вип'є, той просто кізяк.
Склянки піднімемо й вип'єм вина,
А той, хто не вип'є, той купа лайна.
Склянки піднявши, п'ємо самогон,
А той, хто не п'є, той какашок вагон.
Склянки піднімемо й пива ковтнем,
А хто не ковтне, просто гною об'єм.
Склянки піднімемо й вип'єм кефір,
А той, хто не п'є, той смердючий сортир.
Склянки піднявши, чай дудлимо вмент,
А той, хто дудлить – гидкий екскремент.
Склянки піднімемо й вип'єм какао,
А той, хто не п'є, той...