Дюк Брунька – один з найзагадковіших та найтаємничіших сучасних літераторів. От що написав про нього такий собі Г. М. К. – автор передмови до його книжки "Яйцепос": "Про Дюка Позаславовича Бруньку мені нічого невідомо (крім хіба тільки його наймення, котре я взнав лише завдяки перебуванню імені, по батькові та прізвища на першому аркуші рукопису, над його, рукопису, заголовком); жодних відомостей про цю людину я не знайшов, тому й називаю його "таємничим і загадковим". Не знаю, юнак він чи старець, чоловік чи жінка (у світовій літературі відомі випадки, коли жінки-письменниці творили під чоловічими псевдонімами)... А може, це взагалі не людина, а гурт людей, які написали твір колективно під одним псевдонімом (таке у світовій літературі теж бувало). Ну, щоправда, в тексті він описує себе як чоловіка тисяча дев'ятсот шістдесят другого року народження, брюнета в окулярах, з вусами і борідкою; згадує, що у дитинстві жив на харківській вулиці Садовій (яка тоді називалася інакше) у будинку № 10/12; і що тринадцять років працював друкарем у друкарні, котра мала місце в історичному центрі Харкова. Але ж не факт, що ці свідчення є правдою, а не авторськими фантазіями". На початку книжки Дюка Бруньки "Яйцепос" розміщений у якості фронтиспіса його портрет. Щодо цього зображення автор передмови вивів: "Не дуже далеко від місця, де я знайшов рукопис ["Яйцепосу"], на дерев'яному паркані я побачив зображення людини в окулярах, з борідкою та вусами. Оскільки Дюк Брунька описав у "Яйцепосі" себе, як чоловіка в окулярах із вусами та борідкою, то не можна повністю виключати, що намальований саме він. Я цю частину паркану сфотографував… Це зображення можна помістити на самому початку книги в якості фронтиспіса, як можливий портрет Дюка Бруньки. Картинка дуже примітивна, непрофесійна, на рівні дитячого малюнка, але через брак інших портретів Дюка Бруньки... Як то кажуть, на безриб'я і рак риба". Оскільки інших зображень Дюка Бруньки поки не виявлено, то до опису цього таємничого автора додається оцей примітивний портрет у жанрі дуже наївного рисунка, принаймні допоки не з'явиться більш реалістичне його зображення.