Шкода, що я, як би це сказати, не король, не королева й не добра принцеса, а всього лише хоробрий лицар; я б на вашому місці не став терпіти неподобств цього злого єдинорога!"
Добра принцеса, вислухавши цю промову лицаря Вольпирісавія або Перпендитентія, миттєво почала припиняти биття праскою впертого пажа, щоб, як би це сказати, приступитися до биття доблесного лицаря. Починаючи цю працю за допомогою тієї ж, як би це сказати, праски, добра принцеса ніжним голоском воркотала: "Хрін тобі в ніздрю, жалюгідний лицарику чи то Вольпирісавію, чи то Перпендитентію! Та як же посмів ти отут довгі промови промовляти замість того, щоб, як би це сказати, блискавично дати мені цього злого єдинорога на розтерзання, бо я про це вже аж цілих три з половиною секунди мрію!"
Доблесний лицар Вольпирісавій або, як би це сказати, Перпендитентій їй на це нічого не відповідав, оскільки, будучи менш звичним до характеру принцеси й не настільки витривалим, як упертий паж, відважно помер від першого ж удару.
Побивши праскою машинально, за інерцією, неживе тіло ще протягом чотирьох годин, добра принцеса, як би це сказати, миттєво почала припиняти биття, а коли припинила (не пройшло і півгодини), відкинула закривавлену праску, плюнула на криваве місиво у розплющеному обладунку й ніжним голоском сказала: "Бач, які безжалісні люди бувають! Замість того щоби спочатку сказати, де перебуває злий єдиноріг, а вже потім умерти, цей поганий лицар найбезсовіснішим чином поспішив сконати, не встигнувши навіть і пискнути, чим засмутив мене, як би це сказати, до надзвичайності! Якби я була злою принцесою, я б його за цей нелюдський учинок била б ще двадцять сім секунд, так що йому, як би це сказати, пощастило, що я принцеса добра!"
Наказавши за допомогою коцюби рудому пажу: "Забери цей кривавий бруд, друже!", добра принцеса, як би це сказати, підхопилася на свого коня й ніжним голоском сказала королю з королевою: "Знайду цього злого єдинорога й розтерзаю сумлінно, бо будучи доброю принцесою я, як би це сказати, не потерплю, аби в нашім королівстві існували такі злі суб'єкти, тому що добро повинне тріумфувати над злом!", після чого, б'ючи коня батогом і втикаючи йому в тіло гострі шпори, добра принцеса, як би це сказати, поскакала на пошуки злого єдинорога...
Незабаром на її шляху виявилося село, і добра принцеса ніжним голоском запитала в жителів: "Скажіть, люди добрі, де перебуває злий єдиноріг, бо я прагну його розтерзати, оскільки я, як би це сказати, добра принцеса". Жителі села їй відповідали: "Не знаємо ми, добра принцесо, де перебуває той, як би це сказати, злий єдиноріг". – "Та як ви смієте не знати! Якщо цієї ж секунди не скажете, значить ви злі, нелюдські нелюди!" – засмутилася добра принцеса, дістаючи з-за халяви, як би це сказати, великого гострого ножа, якого вона про всяк випадок встигнула прихопити на королівській кухні. Але селяни їй так і не сказали, де перебуває злий єдиноріг... "От тепер будете знати, як не знати!" – ніжним голоском викликнула добра принцеса, витираючи з леза кров і, як би це сказати, любуючись трупами мешканців цього злісного села, серед яких були зокрема старі, немовлята і вагітні жінки. "Якби я була злою принцесою, я б цим нелюдам не тільки горлянки перерізала, але й розчленувала б їх на дрібні шматочки, так що їм пощастило, що я принцеса добра", – думала вона, продовжуючи путь і радіючи, що в тому селі з її допомогою добро, як би це сказати, восторжествувало над злом...
Незабаром їй попалося інше село, у якім жителі виявилися такими ж, як би це сказати, злими нелюдськими нелюдами, тому що вони теж не знали, де перебуває злий єдиноріг. Оскільки ніж затупився ще в першім селі, жителів другого добрій принцесі, як би це сказати, довелося душити голіруч. Передушивши всіх цих нелюдів, включно зі вагітними жінками, старими і немовлятами, добра принцеса сказала ніжним голоском, що цим злісним хліборобам пощастило, адже якби вона була принцесою не доброю, а, як би це сказати, злою, то вона б їх не тільки передушила, але й спалила б у печах. Радіючи черговому торжеству добра над злом, добра принцеса продовжила пошуки злого єдинорога...
У третьому селі, де жителі виявилися такими ж нелюдами, як і в попередніх, тому що теж, як би це сказати, найобурливішим чином не знали місцезнаходження злого звіра, добра принцеса втопила всіх у глибокому колодязі, у тому числі – немовлят, вагітних жінок і старих, тобто знову добилася торжества добра над злом. "А якби я була не доброю, а злою, я б цих нелюдів топила не в чистій криничній водиці, а в сірчаній кислоті!" – думала добра принцеса, продовжуючи путь...
От так принцеса подорожувала королівством у пошуках злого єдинорога, відвідуючи, як би це сказати, населені пункти, у яких домагалася торжества добра над злом. Адже вона була дуже доброю, тому терпіти не могла всілякого зла, через те й знищувала всіх, кого вважала злим, без пощади й жалості. У ході пошуків злого єдинорога добра принцеса відвідала, як би це сказати, сорок вісім сіл і безкомпромісно винищила в них зло разом із населенням...
І от, після того як добра принцеса перевішала на деревах усіх нелюдів (включно із немовлятами, вагітними жінками і старими) зі сорок восьмого села, і продовжила путь, вона нарешті потрапила на ту, як би це сказати, галявину, де лютував злий єдиноріг, тобто на галявину, де злий єдиноріг люто щипав травичку, люто пив воду зі струмка, люто любувався пурханням метеликів і, нарешті, люто спав. Добра принцеса накинулася на злого єдинорога, затоптала його гарними ніжками, загризла його білими зубками й роздерла на клаптики нафарбованими нігтиками. От так добра принцеса, як би це сказати, урятувала батьківщину від злого єдинорога!
Із цього випливає оптимістичний висновок, що добро врешті-решт здобуває перемогу над злом! Але для того, щоб, як би це сказати, здолати зло, добро, як то кажуть, повинне бути з кулаками. Але кулаків замало, тож добру варто озброїтись: ножами, мечами, списами, пістолями, гарматами, танками, бомбардувальниками, авіаносцями, ракетами з ядерними боєголовками тощо. Добро, як би це сказати, має панувати на землі, тож, якщо буде треба, воно повинно мати змогу уколошкати хоч і більшу частину людства заради свого панування. Отут легенді, як би це сказати, кінець, а хто слухав – моло...
– Неправильно ти, друже мій Харитоне, розповів легенду про добру принцесу й злого єдинорога, – перебив таки я, не стримавшись врешті, колегу-герцога. – Мені бабуся цю легенду зовсім не так розповідала.
– А мені мій, як би це сказати, дідусь розповідав саме так, – заперечив супутник.
– От як треба розповідати легенду про добру принцесу й злого єдинорога. Колись в одному чарівному королівстві жила-була добра принцеса. Вона любила природу й дуже засмучувалася, коли хтось мучив і вбивав беззахисних звіряток. Тому вона під страхом страти заборонила своїм підданим знищувати тварин, будь-яких, навіть найнікчемніших.
Те, що мешканцям королівства довелося відмовитися від м'ясної їжі й стати вегетаріанцями – не біда. Біда, що розвелося безліч пацюків, мишей, тарганів, клопів, комарів, бліх і вошей, а винищувати їх не можна було, тому що добрій принцесі їх було шкода. Біда, що в королівстві лютували інфекційні хвороби й епідемії, а лікуватися було заборонено, оскільки в результаті лікування могли загинути маленькі беззахисні бактерії й віруси, а добрій принцесі було жалько цих крихіток. Біда, що розвелося безліч хижаків, яким мало було зайців, кабанів та оленів, і які із цієї причини ввели у свій раціон і гомо сапієнса у власному соку, тобто стали загризати людей; а на винищення хижаків-людожерів була заборона, бо добрій принцесі було шкода й цих м'ясоїдних "братів менших".
Внаслідок такого природолюбія доброї принцеси більша частина населення королівства померла від інфекцій, загинула від зубів хижаків, була до смерті заїдена клопами й блохами, або ж просто страчена катами за жорстокість до тварин.
І от одного разу, коли добра принцеса складала черговий указ про милосердя до "братів менших", а саме про заборону вживання глистогінних відварів, тому що бідні глистики, вигнані з людського організму, могли загинути, а вони теж жити хочуть, так само як і ми, – у королівський замок явився доблесний лицар, якого кликали чи то Лапупиндером, чи то Зільгеркукером.
Не встигнув цей витязь увійти в апартаменти доброї принцеси, як вона заверещала: "Обережніше, тарганчика затопчеш!" Доблесний лицар чи то Лапупиндер, чи то Зільгеркукер, здригнувшись, посторонився, аби не задавити носком взуття таргана, що мчався підлогою, і в результаті цього маневру ненавмисно наступив каблуком на непоміченого клопа, а принцеса, на очах у якої відбулося це вбивство "меншого брата", гримнулася в непритомність, розчавивши потилицею павучка, а лівим ліктем личинку молі.
Коли придворні привели добру принцесу до тями, вона зі слізьми на очах заходилася дорікати чи то Лапупиндерові, чи то Зільгеркукерові за безсердечне лиходійство. Про те, що сама вона мимоволі вмертвила двох "братів менших", їй не повідомили, щоби не збільшувати прикрості. Доблесний лицар чи то Лапупиндер чи то Зільгеркукер виразив каяття у своїй незграбності, котра привела до смерті безневинного створіння. Оскільки добра принцеса бачила, що вбивство клопа було випадковим, ненавмисним, не спланованим заздалегідь, то будучи дівчиною справедливою вона не стала кликати ката, аби притягти з його допомогою Лапупиндера або Зільгеркукера до кримінальної відповідальності за душогубство, а обмежилася докором.
Покінчивши із цією неприємною історією, добра принцеса, почухуючи свою вошиву зачіску, поцікавилася, що привело лицаря до її замку. "О, добра, тьху, принцесо, тьху, Хризільдо, тьху, – викликнув доблесний Лапупиндер чи то Зільгеркукер, щомиті відпльовуючись від мошок, яких роїлося в замку безліч і котрі залітали до рота, – страшні, тьху, речі, тьху, відбуваються, тьху, в нашім, тьху, королівстві, тьху!" – "Ох, невже яка-небудь зла людина нещадно загризла беззахисну п'явку?!" – злякалася, сплеснувши ручками, добра принцеса.