Яйцепос. Книга 1

і так далі, згідно з поряд­ковими номерами. А тут... Починається із тридцять шостого розділу, за ним іде сі­мнадцятий (розділи цього опусу, до речі, Автор називає "щось"), за ним – другий, по­тім – сорок третій, потім – перший, потім – чотирнадцятий, усередині якого розташувалися п'ятнадцятий і шістнадцятий, потім – п'ятдеся­тий, потім – дев'ятий... і так далі, у повному безладді. Хаос. Плутанина. Таке враження, що рукопис було розсипано, і аркуші нашвидкуруч зі­брали, не подбавши роз­класти за порядком. Але в такому разі переплута­лися б сторінки, а тут – цілі розділи. Добре ще, що Автор до назв розділів додав дати, тобто вказав, у які саме роки, місяці й дні відбувалися опи­сані в цьому розділі події.

У мене була сильна спокуса виставити розділи прави­льно, за порядком номерів, але, подумавши, що, можливо, така плута­нина не є наслідком випад­ковості, а задумана Автором, залишаю без змін. Такі, так би мовити, літературні ігри з перетасовуванням роз­ділів були популя­рні, наприклад, серед письменників-романтиків поча­тку XIX сторіччя. (Скажімо, роман "Мюнгґаузен" Карла Лебрехта Іммермана починається з одинадцятого розділу, а перший стоїть після п'ятнадцятого. Або в повісті "Княжна Мімі" вже згадуваного вище Володимира Одоєвського – передмова розташована не на початку, а між третім і четвертим розділами. А в романі "Життєва філософія кота Мурра" Ернста Теодора Амадея Гофмана взагалі перемішані шматки з начебто двох різних творів двох різних письменників. І таке інше.) Може, роблячи щось подібне, Дюк Брунька хотів натякнути, що він дотримується традиції романтизму витребенькуватися? Проте літератори випендрювалися і до епохи романтизму. Наприклад, за 70 із гаком років до того як Одоєвський утнув вищезгаданий трюк із передмовою "Княжни Мімі", Лоренс Стерн – один із найоригінальніших і найдотепніших письменників в історії світової літератури – передмову до свого роману "Трістрам Шенді" (повна назва "Життя і думки Трістрама Шенді, джентльмена") помістив теж не на початку цього роману, а аж у двадцятому розділі його третього тому. А у четвертому томі в нього після двадцять третього розділу йде двадцять п'ятий, бо двадцять четвертий був видраний із рукопису головним героєм, котрий вирішив, що той зайвий. А в дев'ятому томі між розділами XXV і XXVI розташовані вісімнадцятий і дев'ятнадцятий розділи. Тобто розділи XVIII і XIX у тому томі є також між розділами XVII і XX, але там вони являють собою чисті білі сторінки без будь-яких букв.

А втім все-таки я не певен, що роблю правильно, залишаючи все як є.

Вчиню так: запропоную читачеві два "Змісти" на вибір (приш­пандоривши їх після цієї моєї передмови). У "Змісті № 2" розділи стоятимуть згідно порядковому номеру, а в "Змісті № 1" – у тому безладі, як вони роз­ташувалися в тексті. Якщо читач полюбляє порядок і скрупульозність, воліє, аби сюжет розвивався чітко за хронологією, де одні події послідовно, так би мовити, чіпляються за інші, то нехай за допомогою "Змісту № 2" пунктуально дотримується черговості, від­шукуючи в тексті розділ з потрібним номером. Якщо ж читач не на­стільки пе­дантичний і сприймає легкий хаос, деяку фрагментарність, а вже тим більше якщо він полюбляє головоломки, захоплюється складан­ням із розрізнених шматочків пазлів або мозаїки, то нехай чухрає від початку до кінця цього писання, ковтаючи розділи в тому порядку, або, правильніше сказати, у тому безладді, як вони вишику­валися в тексті й "Змісті № 1", і складаючи в умі у ході читання з перетасованих ури­вків тексту загальну картину. У "Змісті № 2" будуть номери розділів, а в "Змісті № 1" – їхні назви. Коротше, безцінний читачу, вибирай сам, науково висловлюючись, алгоритм читання цих хронік.

Рукопис я розбив на три книги, прикинувши, що читачеві буде зру­чніше мати справу із трьома легкими й нетовстими томиками, аніж з одним грубезним і ва­жким. Розбив чисто механічно, прикинувши на око, аби було приблизно порівну. (Так само, до речі, видавці у свій час вчинили з рукописом "Володаря кілець" Джона Толкіна, розбивши його на три книги). Придумав для кожної книги заголовок і підібрав епіграф (кажу тільки про заголовки й епіграфи для книг; заголовки й епіграфи для розділів придумав і підібрав сам Автор, то пак Дюк Брунька).

До рукопису додавався невели­кий збірник цитат, зібраних Автором Те­рентопських хронік, то пак Дюком Бру­нькою. Для чого він зібрав ці висловлення класиків – не­зрозуміло. Чи то планував вставити їх у свій текст, наприклад, у якості епіграфів, та передумав, або не встиг, чи то орієнтувався на них як на якесь керівництво до дії, чи то... Їх на всяк випадок поміщу в "Додатку", у кінці цього так званого епосу. Крім аркушів із текстом, був у цьому стосі паперу й аркуш із картинкою: намальованою різнокольоровими олівцями мапою Терентопського королівства. Малюнок непрофесійний, зроблений явно не справжнім картографом чи художником, а якимось у цій справі дилетантом, можливо, самим Автором, тобто Дюком Брунькою. Якщо видавництво вважатиме за потрібне надрукувати його в книгах "Яйцепосу", то може помістити, наприклад, на форзацах, аби читач, заглядаючи туди, міг орієнтуватися в географії описуваних у творі подій. Не дуже далеко від місця, де я знайшов рукопис, на дерев'яному паркані я побачив зображення людини в окулярах, з борідкою та вусами. Оскільки Дюк Брунька описав у "Яйцепосі" себе, як чоловіка в окулярах із вусами та борідкою, то не можна повністю виключати, що намальований саме він. Я цю частину паркану сфотографував, і про всяк випадок теж пропоную видавцям. Це зображення можна помістити на самому початку книги в якості фронтиспіса, як можливий портрет Автора. Картинка дуже примітивна, непрофесійна, на рівні дитячого малюнка, але через брак інших портретів Дюка Бруньки... Як то кажуть, на безриб'я і рак риба.

Сподіваюся, безцінний читачу, що забавні писання Дюка Бруньки тебе, як мінімум, повеселять. Сміх корисний для здоров'я, стверджу­ють медики, і навіть подовжує життя. Тому, якщо це, у хорошому сенсі слова, нагромадження літер і розділових знаків ви­кличе в читача посмішку, сміх, або навіть регіт, то значить, воно є корисним ну хоча б із медичної точки зору.

А може, хтось під оболонкою нібито безтурботного літе­ратурного блазнювання виявить думки про речі важливі й потрібні. Може, хтось, посміявшись, замислиться. А мислити, безумовно, дуже здорово.

Отже, Автор зопалу втнув епопею, химерну, курйозну, забавну, місцями смішну, місця­ми повчальну, а ти, безцінний читачу, якщо маєш бажання, читай і що називається мотай на вус. (Електричну гірлянду слід мотати на новорі­чну ялинку, а повчальні історії – на вус. Не буду уточнювати, на які відростки голови тре­ба вішати локшину, бо не певен, що її взагалі слід присуджувати до повішення. Якісна локшина заслуговує на втоплення. В слині й шлунково­му соку.) Якщо вусів немає – мотай на бороду. Безбородий – мотай на локон. Лисий – на брову. Безбровий – мотай на рослинність під пахвою або в іншім місці тулуба. Якщо там поголив... Ну, не знаю... Ну, може в ніздрях є волосинки. Мотай на них. А якщо вже й у ніздрях пустельно, то тоді доведеться ці історії не намотати на волосся, а зарубати на носі.

Взагалі, як співається в одній іноземній пісні:

Ля-ля-ля-ля-ля-ля,

Тра-та-та-та-та-та.

Що в перекладі з тієї іноземної мови на нашу означає: "Хто читає добрі книжки, той великий молодець". Чесно кажучи, я не знавець тієї іноземної мови, тому переклав, спираючись не на знання, а на інтуїцію.

От що сказав би я, так званий вишуканий пройдисвіт, у своїй перед­мові, якби в мене не засвербіло в ніздрі так невчасно, через що замість передмови пролунало чхан­ня.

І сказавши все це, я б підписався під сказаним своїми ініціалами:

Так званий вишуканий пройдисвіт – такий собі

Г. М. К.

ЗМІСТ № 1

Книга перша. СТРАХОВИСЬКА ТА ІНШІ ГРОМАДЯНИ

Що начудив Хома Лукич – сторінка ...

Корчма "Під Рятівною Мухою" – ...

Замах на подвиг – ...

Народний людожер – ...

Введення в, так би мовити, терентопознавство – ...

Викрадення в Абрикосовій – ...

Виробник-винахідник драконів – ...

Викрадення в Абрикосовій (продовження) – ...

Підпільна країна – ...

Викрадення в Абрикосовій (закінчення) – ...

Перетворення табуретки – ...

Стайня Опери та Балету – ...

Функціонування слідчого – ...

Єдинорогарський колгосп – ...

Голос посуду – ...

Доспіхи з паровим опаленням – ...

Хвилюючі звуки – ...

Державні Двері – ...

Користь нудотної попси – ...

Книга друга. ЧУДОТВОРЦІ ТА ІНШІ СУБ'ЄКТИ

Приватне життя пивного келиха – ...

Витязь у капроновій сітці – ...

Божественні клоуни – ...

В'язні громадянки Окнечук – ...

Рожева в червоний горошок Магія – ...

Доморосле лицарство – ...

Підворіття для ударників – ...

Лицарювання без мікроскопа – ...

Придворний лицар № 39 – ...

Монарх у короні з пластмаси – ...

Письмена лівої ноги – ...

Житлоплоща вінценосця – ...

Лицарський гуртожиток – ...

Корчма "Під Мідним Забралом" – ...

Онука зародка – ...

Відрядження чудотворця – ...

День Шляхетного Мордобою – ...

Терентопські застільні – ...

Лісовий колектив Рабіновича – ...

Таємниця нечистої сотні – ...

Карти на стіл – ...

Духи Шмокиконського замку – ...

Книга третя. ЛИЦАРІ ТА ІНШІ ОРГАНІЗМИ

Дірка в кальсонах – ...

Самогон для принцеси – ...

Викопні цяцьки – ...

Кіностудія "Задфільм" – ...

Парсуна суціги – ...

Нюхання дороги – ...

Особливості полювання на грифонів – ...

Летючий Єврей – ...

Відсутність – ...

Непросихаючі громадянки – ...

Марновірство – ...

Меч Халазюк – ...

Семишарова легенда – ...

Меч Халазюк (продовження) – ...

Засідання на Лисій горі – ...

Меч Халазюк (закінчення) – ...

Щодо переміщень барона Аркадія – ...

Народження уколошканого – ...

Придбання яйця – ...

Заручниця мрійника – ...

Розв'язка на ніздрях – ...

Мислення в Гірчичній – ...

Незвані гості, або Зненацька перерв...