"Ага, принишкли, голубчики! Отож! Знай наших!" – самовдоволено подумав барон Аркадій, впевнений, що це він приборкав духів. А вголос відповів, що раз вони обіцяють вести себе тихо, то так і бути, хай залишаються в замку...
Першого жовтня в Шмокиконський замок знову навідався Олег Цеглина з туристичного агентства "Рятівна Бджола", дізнавшись, що у порожнього об'єкта з'явився новий господар. Навідався, аби підписати з бароном Аркадієм новий контракт, такий же, який агентство укладало з колишнім господарем – графом Галактіоном...
Аркадій цей контракт підписав, щоби мати додаткові прибутки від туристичного бізнесу.
Третього жовтня Аркадій зустрів на вокзалі дружину, Оксану Цукерку-Глімпельштейн, і сина, Бориса Аркадійовича, які приїхали на поїзді із Замийська-на-Замийці, де Борис Аркадійович із мамою гостювали у дідуся з бабусею. Барон узяв таксі, але, на подив дружини, повіз їх не до лицарського гуртожитку, а кудись за місто, убік Сатиричних боліт, загадково відповідаючи на її здивування: "Сюрприз!"
Спробуй уявити радість цієї Оксани і цього Бореньки, безцінний читачу, коли вони дізналися, що замість скромної квартирки в гуртожитку їхнім житлом став аж цілий Шмокиконський замок!
– Та нічого особливого, – скромно сказав родині Лицар Білого Комара, – просто я бився з драконом, звичайний лицарський подвиг, от Його Величність і нагородив мене замком і баронським титулом. Тож тепер ти, Оксаночко, не абищо, а справжня баронеса.
– Який же ти у мене славний лицар! – захоплено вигукнула дружина і поцілувала Аркадія.
– Ну не треба мене надто розхвалювати. Я всього лише простий, звичайний, пересічний герой, – продовжив скромничати глава сім'ї.
Після спільного огляду замку, Аркадій похвалився, що тут є аж сім привидів.
– Ой! – злякалася Оксана.
– Ура! – не злякався п'ятирічний Борис Аркадійович.
– Не бійтеся, не бійтеся, я їх приборкав. Тепер вони тихіше води, нижче трави, ходять переді мною по струнці, – заспокоїв сім'ю її глава.
– Ну який же ти в мене! – знову захопилася лицарська дружина і знову забруднила його обличчя губною помадою.
От так сталося вселення барона Аркадія до Шмокиконського замку.
Продовжуючи радіти житловій обновці, Лицар Білого Комара став готуватися до лицарського турніру в День Шляхетного Мордобою.
Ну а ми з тобою, безцінний читачу, каже Автор Терентопських хронік, його поки залишимо...
Кінець другої книги Терентопського, так би мовити, епосу.