Іван Нечуй-Левицький — Запорожці (аналіз, паспорт твору)

Жанр. Казка.

Час створення. 1872 р.

Автор. Іван Нечуй-Левицький (1838-1918) – український письменник.

Тема. Розповідь про казкову мандрівку сміливого юнака на Запорізьку Січ, яка знаходилася під Дніпром.

Ідея. Уславлення козацтва, його вільного духу, шляхетності, мужності, нескореності; заклик пам'ятати та шанувати славне історичне минуле України.

Проблеми. Минуле і сьогодення; історія України; боротьба за волю; побут, культура і звичаї запорожців; доля українського народу; пам'ять про минуле.

Композиція і сюжет твору

Події казки "Запорожці" починаються у селі Старий Кодак, де жив головний герой твору – молодий лоцман Карпо Летючий. Він був потомком славних запорожців, вмів вправно плавати на байдаках та плотах, переводячи їх через пороги. Карпо добре знав всі пороги Дніпра, тож лоцманський отаман Іван Музика настановив хлопця за головного на байдак багатого купця. Музика пообіцяв віддати за Карпа свою красуню-дочку Олесю, якщо подорож пройде успішно. Для Карпа це було щастям, адже він давно кохав Олесю.

Карпо легко проплив через перший поріг – Кодацький, а потім байдак минув інші пороги – Звонецький, Сурський і Лохманський. Погода, на Карпове щастя, була тиха та ясна, та несподівано з'явився вітер, який зніс судно вбік. Байдак черкнувся дном об Зелений камінь, нижче його вхопив страшний камінь Крутько. Вода закрутила байдак на всі боки, а потім він впав на гостру скелю. Карпо одразу зрозумів, що його честь пропала навіки і Олеся ніколи йому не належатиме. Хлопець вважав, що більше нема причин жити, тому кинувся у хвилі.

Головний герой не загинув, бо далі починають фантастичні події. Він опинився під водою у гарному місці, яке було схоже на рай. Там жили козаки-запорожці. Ще коли зруйнували Січ, характерники зачарували її і вона була поглинута Дніпром. Карпа привітно зустріли, він побачив товариство, старих запорожців, кобзарів, козацьке кладовище. Хлопець познайомився з гетьманом, який поцікавився, чи пам'ятають на Україні про гетьмана й козаків, чи став народ вільним. Його засмутили слова Карпа про те, що в Україні хазяйнують жиди, ляхи і москалі. Потім козаки з Карпом вирушили до церкви, яка являла собою золотий хрест, та ще дивнішим був кущ калини, який співав неподалік хреста. Після козацької молитви, від якої страшно заревли пороги, калина заворушилась, а коли на неї тричі бризнули водою з криниці, перетворилася на красиву дівчину. Карпові відразу здалося, що то Олеся, але то була Маруся Музиківна, кохана гетьмана. Колись вона полюбила гетьмана, сама приплила човником і ступила ногою на запорозький острів. То був великий гріх, тому й дівчина стала калиною. Минуло вже сто років, Маруся спокутувала свій гріх, її рід жив тепер на Україні, а Олеся Музиківна була вже п'ятим коліном цього роду.

Карпо та Маруся за наказом гетьмана відправилися на Україну. Коли людям добре жити на Україні, то Маруся могла залишитися там і закінчити свій людський вік. Коли ж людям погано жити, то Маруся мусила повернутися.

Повернувшись, Карпо і Маруся не побачили нічого втішного: од самого Дніпра аж по Сян, аж до Перемишля і Ярослава панували поляки, москалі, жиди. На острові, де колись була Січ, сліду козацького не зосталось, а козацькі могили заросли бур'яном. Карпо і Маруся відправилися на хутір Чаплі, де коли жили батьки дівчини. Хутір давно став великим селом, а в ньому був цілий куток, який називався Музиківка. Та людям було важко жити, адже всі поля належали панові або жидові. Дівчина від побаченого знову вирішила стати калиною. Коли калина вмилася росою, Марусиними сльозами, з-під куща потекла річка аж до Дніпра. У той час, як Маруся стала калиною в Музичиному садочку, запорожці побачили, що коло хреста знов зазеленів кущ калини.

Карпо Летючий вночі прийшов у своє село розпитати, що там діялось після того, як він розбив байдака. Від друга він дізнався, що його батьківську хату спродали за розбитий байдак, начальство присудило дати Карпові двісті різок на скелі коло самого Ненаситця, а Олеся вже давно повінчалась з другим лоцманом. Почувши це, Карпо помандрував аж за Дунай, а всі думали, що він утопився або розбився об скелі на Ненаситцеві.

Експозиція. Розповідь про Карпа Летючого. Лоцман відправляється на байдаку в небезпечну подорож. Якщо вона пройде успішно, Карпо одружиться з красунею Олесею.

Зав'язка. На порогах судно розбивається, а Карпо з відчаю кидається у хвилі.

Розвиток дії. Хлопець потрапляє у Запорозьку Січ, знайомиться з козаками, гетьманом, Марусею. Карпо і Маруся потрапляють назад в Україну.

Кульмінація. Карпо і Маруся розуміють, що Україна досі не стала вільною, народ мучиться через панів, ляхів, жидів і москалів. Маруся знову стає калиною.

Розв'язка. Карпо вночі відвідав рідне село, а потім втік за Дунай.