36, Універсальний триколор...
Універсальний триколор* —
Коричневий, зелений, жовтий...
У нім осінній є мінор,
І є у нім акценти "форте".**
Ось іноземець на коні,
Вояка хоч куди і красень,
Може і він сумує часом,
Але не в героїчні дні.
Верблюди, коні і бики,
Принцеси, діти і артисти...
Вони пережили віки
І нас зустріли дженджуристо.
І дарували нам тепло
Трьох кольорів, мов світлу осінь.
Вони живі й прекрасні досі,
Немов земля й на ній зело...
* Трикольорова кераміка танской династії.
** Посилення звуку в музиці, в перекладі з італійської — "голосно".
37,
I
Ми знову вдвох в цій дальній стороні...
I
Ми знову вдвох в цій дальній стороні
За сімома морями, за горами.
Любові світло й злагода між нами,
А наші дні розважливі, ясні.
О, як хотілось написать мені
Щось елегійне, щось, про що роками
Я мріяла. Та маєм інші карми —
Жага дерзань засвічує вогні
Нам знову й знову. Й знову ми у дії!
Лише вперед, лиш до вершин, до мрії
Не думкою, усім єством злетіть,
А потім у незнане з головою
І знов у небо, до зорі, якої
Нам навіть в снах ще не вдалось зустріть.
II
Стоять сади в оранжевих плодах...
II
Стоять сади в оранжевих плодах.
Осінній день, мов повна чаша. Тихо.
Спадає лист, земля потужно диха,
Світ змінюється просто на очах.
Стає прозорим, ніби золотим,
Стає, мов казка, трохи загадковим.
Ставок лежить, мов золота підкова,
І золотавий парк сія за ним.
А ми рушаєм пагоді назустріч.
Вона сія на пагорбі чи кручі,
Чи в небесах пливе. Не в тому річ.
Важливо те, що ми удвох, як завжди,
І, що довкруг небачені пейзажі,
І що у небі журавлиний клич.
37,
III
Невдовзі осінь нам махне крилом...
III
Невдовзі осінь нам махне крилом.
Позолотіли гінко вмить і ранком
Я не впізнала сад і ту альтанку,
Що помороззю сяє, ніби склом.
Цей ранок — між реальністю і сном.
Ледь видно у тумані: китаянка
Займається тай чі і пахне п'янко
Зопріле листя під моїм вікном.
Коханий мій, рушаймо в тиху осінь...
Вже досить боротьби, гонитви досить.
Поглянь, яка краса вдалечині!
О люба, ні, нам рано спочивати.
Майбутнє наше славне і крилате,
Попереду у нас найкращі дні!
38, Неначе "alma mater"...
Неначе "alma mater"* —
Таке тепло зусюди.
На нашім світлім святі
Красиві, добрі люди.
Чжецзян співає "Ганцзю"**,
Запрошує до танцю,
Вальсує на обійсті.
Це молодість Китаю,
Його снага і врода!
В майбутнє посилаю
Свого натхнення подих!
* (латинь) — назва університету
** Українська народна пісня
ЗИМА
01, Зимовий сад, прозорий і легкий...
Зимовий сад, прозорий і легкий,
Немов летить, парує над землею.
А я іду по сонячній алеї,
Яка мені нагадує сувій
Безцінний і прекрасний. Божий дар
Природи дива назавжди із нами.
Любіть її і бережіть. Віками
Вона нестиме вам натхнення чар,
І силу, і красу, і благодать
Душі поривів, мудрості глибини.
Її могуть не знає втоми й спину.
Колись і ми не будемо їх знать.
02, Писати вірші в літаку...
Писати вірші в літаку,
Точніше у польоті,
Ідея ця Чен Хаосу
Подібна ніжній ноті.
Адже політ — це свято сил!
Поезія у русі
Дарує нам могутність крил,
Отож, літаймо, друзі!
03, Цзінхун* з Аньхою аж червоний...
Цзінхун* з Аньхою аж червоний...
Це всіх міцних чаїв корона.
Його п'ємо в зимові дні,
Коли вітри північні, люті,
Коли морози вже у грудні,
І помаранчі запашні.
Зима — це теж фрагмент культури...
Напої, страви, партитури
Зимових свят, вистав, вогні
Ялинок новорічних, гості
І тости, тости, тости, тости,
Допоки світло у вікні.
Всі розійшлись, ми вдвох з тобою
І чай, і чай, і чай з Аньхою.
* Сорт знаменитого чорного чаю
04, О, Гао Мане, друже мій чудесний!...
О, Гао Мане, друже мій чудесний!
В моїй душі мелодія воскресла
Забутих літ, коли я ще дитя
Гортала книгу про краї далекі,
Де пагоди, дракони і лелеки,
Де зовсім інша часу течія,
Мов кликала мене в нове життя.
05, І він сказав мені, поцілувавши скроню...
І він сказав мені, поцілувавши скроню:
"Ти — чиста, мов роса, на лотоса долоні".
06, Юань Сікхунь вивчає Лао Цзи...
Юань Сікхунь вивчає Лао Цзи
І створює скульптури мудреця.
Це між минулим й нинішнім мости,
А ще важка, важчуща праця ця.
07, Я знаю: невдовзі настане той день...
Я знаю: невдовзі настане той день,
Коли воссіяє над світом "ай жень"!
08, Я вся — любов, я вся — любов...
Я вся — любов, я вся — любов...
Я ніжно пахну миртом.
Повторюю це знов і знов:
Я вся — любов, повірте.
І, коли ти мене ведені,
Дорогою п'янкою,
Твоя любов не знає меж,
Бо ти ідеш зі мною.
09, Рятує природу, читає "Лунь юй"...
Рятує природу, читає "Лунь юй".
А хто? Моя доня.
Прекрасна мей нюй.
10, Колись були процеси ці єдиним...
Колись були процеси ці єдиним —
Писати вірші, малювать картини,
Ось гохуа прекрасна Ци Байші,
Де, мов пташиний ключ, летять вірші.
11, Коли мороз сягає сорока...
Коли мороз сягає сорока,
Коли тріщать льоди, мов канонада,
Усе живе шука тепла і ладу,
А на моїм плечі — твоя рука.
12, Ти присвятив мені рядки...
Ти присвятив мені рядки,
Глибокі і натхненні.
Минуть роки, минуть віки,
А ці слова, мов плин ріки —
Цілющі й незнищенні.
13, В морозні дні, в грудневі дні...
В морозні дні, в грудневі дні,
(Ми знали буде донечка),
Дитя вродилося, чи ні —
То народилось сонечко!
Щоранку сходить над життям,
І світить, і всміхається.
І в світі щастя прибува,
І радість не кінчається.
14, Лю Тянь Хуа, Лю Тянь Хуа...
Лю Тянь Хуа*, Лю Тянь Хуа,
Співа струна, рида струна —
То ерху плаче і сміється,
Ці звуки розривають серце
Від захвату і насолоди —
Дарунок Бога і природи!
* Видатний китайський композитор та музикант (1895-1932рр.)
15, Сіань в снігу. І пагода, і парк...
Сіань в снігу. І пагода, і парк,
І монастир — "проект" Сюань Чжуана.
Ледь сходить сонце. Цей зимовий ранок
Такий прекрасний, наче добрий знак.
Гармонія і тиша довкруги.
За вікнами нове тисячоліття,
А ця земля під куполом блакиті
Невтомно ретранслює нам щомиті
Енергію натхнення і снаги.
16, Морозним шляхом йти насамоті...
Морозним шляхом йти насамоті,
Свободою наповнювать легені,
Спивать повітря, мов настій женьшеню
І відчувать, що невмируща ти.
17, О, золота ріка моєї мрії...
О, золота ріка моєї мрії,
Нарешті ми зустрілись,
О, Чанцзян!
Енергія в тобі такої сили,
Що ти за мить мене береш у бран.
И отримуєш від мене цей пеан*.
* Жанр ліричної поезії хвалебного змісту
18, Ми Інь і Янь. Ми Інь і Янь...
Ми Інь і Янь. Ми Інь і Янь.
Ми прибули в старий Сіань —
Чарівне місто, стольний град,
В якому нині снігопад.
Але так тепло на душі,
Так легко пишуться вірші,
Такий солодкий сніг чомусь,
О, сніжний вальс, о, сніжний блюз...
19, Це сталося багато років тому...
Це сталося багато років тому...
Або, точніше, за правління Чжоу —
З'явилися на щастя витинанки,
Ці символи любові і достатку
Кріпили в кожнім домі для порядку
На вікна, на будинки, на альтанки.
"Сихе жуі", і "шуаньсі", і "шоу" —
Оселю прикрашаєм знову й знову,
Бо віримо — це, справді, добрий знак
Полум'яніє, наче Божа іскра,
І зігріва, і захищає місто,
І весь Китай, і світ, і буде так!
20, О, новорічний ярмарок, о, свято!...
О, новорічний ярмарок, о, свято!
Старезний храм гуде як вулик, радо.
О, скільки тут товару і людей,
О, скільки тут наїдків і напоїв,
І співаків, і циркачів, й живої
Енергії, яка в святковий день
Зійшла з небес на старших і дітей.
21, Це танець левів...
Це танець левів,
Танець левів —
Червоно-золотаве мрево,
Бадьорі ритми,
Дзвони, звуки...
Священнодійство чи наука?
22, Ніч ліхтарів, чи свято "Юаньсяо"...
Ніч ліхтарів, чи свято "Юаньсяо",
Чи повний місяць — ми гукаєм "браво"
Оцій красі, що полонила нас,
Бо кожен дім палає, мов палац,
Й на кожного чекає щастя й слава!
23, І я зайшла в старий "сихеюар"...
І я зайшла в старий "сихеюар",
Аби зігрітись і попити чаю.
Як затишно і тихо,
Як палає
Ліхтарик над вікном
Й на ерху грає
Маленький хлопчик,
Мов казковий гном.
24, "А що віщує "Книга перемін"?"...
"А що віщує "Книга перемін"?", —
Мене спитав мій друг, мов добрий джин
Мого життя, а, може, добрий геній.
"Не буде перемін, — відповіла , —
Адже життя — це пущена стріла
І в ньому розподілені "дуйлені"".
25, "Весняне сонце, білий сніг"...
"Весняне сонце, білий сніг",
"Зимова слива", "Ранній іній"...
Мабуть, з усіх земних утіх
Оці мелодії щоднини
Я слухать хочу, бо люблю
Глибокий звук струни живої,
Що ніби розмовля з тобою.
26, Ви — "шень" і "дань"...
Ви — "шень" і "дань"*,
Мов "інь" і "янь" —
Чжоу Синьфан** і Мей Ланьфан***...
Ми згадуєм про вас щораз
У цей передсвятковий час,
Коли у новорічні дні
Театр запалює вогні.
* Персонажі Пекінської опери
** Славетний виконавець персонажів "шень"
*** Славетний виконавець персонажів "дань"
27, Зима — це час для каліграфії...
Зима — це час для каліграфії.
Оволодій кайшу і каншу,
(В Китаї це, як орфографія),
Засвоїв і не маєш ганджу.
28, "Не прагни до багатства. Будь повстримним."...
"Не прагни до багатства. Будь повстримним.",
Це напис на печатці, не на скрині,
Бо ця стара печатка — символ влади.
Вона була супутницею князя,
Вона стоїть на кожному наказі.
І ревно князь виконував пораду.
Він довго жив, і, кажуть, був щасливим.
Й цей світ залишив в час цвітіння сливи.
29, Легенди, легенди, легенди...
Легенди, легенди, легенди...
Вже рік я їх ревно збираю.
Легенди, немов монументи,
Талантам народів Китаю.
30, "Цюаньцзюде" — банкет із качки...
"Цюаньцзюде" — банкет із качки.
Цей ресторан пливе неначе
В качиній зграї по ставку.
І хто його хоч раз відвідав,
Вечеряв в ньому чи обідав,
Вже не забуде мить оту.
31, Вже золотіє зрілості межа...
Вже золотіє зрілості межа.
Ощадна в друзях.