Попереду, немов газон Версалю.
Все вистрежене, чисте, досконале —
Розкішний став, човни, містки, причали,
Допоки зір сяга — за даллю-далі...
06, Які ми різні, різні і чужі...
...
А може ні, ми — інші, але рідні...
Чи ні — ми квіти, що цвітуть у квітні.
О так — ми квіти, ноти чи вірші...
Ми втілення космічної душі.
07, Я снідаю щодня в цім ресторані...
Я снідаю щодня в цім ресторані...
Тут кельнери у смокінгах, а в залі
Скляна тераса просто над ставком,
Де коропів червоних цілі зграї,
Де лілії повільно розквітають
І де в кущах сміється милий гном.
Коріння, трави, зерна, свіжі соки...
Organic Food — це наш рятунок й доки
Ми це не зрозумієм — горе нам!
Бо будемо важкі і товстобокі,
Бо будемо подібні на Cherokee,
Як не крути, а будуть навіть щоки
Лежать на плечах у прекрасних дам.
Мені заварять чай, що зветься сіньтя.
І стану я всесильною, мов ніндзя.
Тож вийду в сад і зрозумію враз,
Що я цей світ любовію рятую:
— "Люблю тебе, мій світе. Чуєш?" — "Чую!"
Буяй, сіяй, світи! Гряде наш час!
08, О, Миколаю, захисти мене...
О, Миколаю, захисти мене,
О, Хресте Животворчий, дай опору.
Хай возсіяє доки видно зору
Неначе дим, хай зникнуть вороги,
Нехай розстануть біси віск неначе.
І зазвучить хорал любові — значить
Господь живе в душі і довкруги.
09, Твоя любов, неначе спів небес...
Твоя любов, неначе спів небес.
Ти взяв мене за руку і воскрес
В душі мотив, давно забутий нами.
О, "Kiss of Fire" — мить блаженства й ток
Струмує в синьожилах — це місток
Між юними серцями виникає.
10, О, Господи, прости мої гріхи!...
О, Господи, прости мої гріхи!
Я грішна дуже, визнаю і каюсь.
Молю тебе, пробач, я повертаюсь
Під твій покров назавжди, назавжди ?.
Аби возносить чисті молитви,
Аби любити світ і в світі суще
І зрозуміти щастя — неминуще,
Аби повірить, що безсмертні ми.
11, Кінчається піст і кінчається літо...
.
Вже лист опадає з берез над ставком,
Вже яблучко світить червоним бочком,
І вже по-осінньому сонечко світить.
В душі розцвітає небес благодать,
В саду доцвітають осінні троянди,
Над світом звучать афірмації й мантри,
У серці моєму молитви звучать...
12, "Оранжері" — для нас Олюнін сад...
"Оранжері" — для нас Олюнін сад.
В нім стільки різних загадок й принад —
Не передать ні прозою, ні віршем.
В нім стільки таємниць, легенд, казок,
Що, часом, уявляю — зробиш крок
Й рожеві сливи, і японські вишні
Шепочуть вірші, мабуть, з Рамакрішни.
13, Я — сонце твоє, твоє сонце...
Я — сонце твоє, твоє сонце.
Ти — сонях, задивлений в небо.
Щоранку всміхаюсь до тебе
Й пишаюсь своїм охоронцем.
14, Сонце у тумані...
,
У тумані став.
Зветься це футянем,
Ти таке чував?
Це, коли в Пекіні,
Більше сорока
Й небо сіро-синє,
Й погляд, мов блука.
Між дерев вологих,
Квітів і кущів
Натомивсь небога
Ув альтанці сів.
Це, коли повітря,
Тепле і густе.
Це, коли на вітах,
В'яне все живе.
Це, коли під вечір,
Втома нас дола.
Це, коли малеча,
Словом дітвора
Кисне у басейні
Тридцять днів підряд
Й прохолода важить
Більше аніж клад.
15, Це повітря густе і важке...
Це повітря густе і важке
Ріже ластівка гострим крилом,
їй футянь не страшний, адже це —
Лиш фантом, лиш фантом, лиш фантом.
16, Мене стрічає хор сорок...
Мене стрічає хор сорок —
Улюбленець Шанель.
То білий крок, то чорний крок
Тілень, тілень, тілень.
Хода поважна, горда стать —
Ну, просто комільфо.
Хотіла б їх намалювать,
Чи краще ні, зафільмувать,
Як це зробив Трюфо.
17, Пекінська опера. Футянь...
Пекінська опера. Футянь.
Кабріолет "Порше"
Побіля входу.
Мей Ланьфань вже не побачить це.
18, Поезіє, ти — янгол мій...
Поезіє, ти — янгол мій.
Це значить кожну мить
Я можу розгорнуть сувій,
Як це робив Ду Фу, друг мій,
Аби любить й творить.
19, Спадає спека і футянь...
Лишає нас поволі.
Ми вижили! Тож море знань
Нам залишив палкий футянь,
А, може, й виклик долі.
20, Сьогодні цикади звучать за порогом...
Сьогодні цикади звучать за порогом.
Неначе струна поміж нами і Богом.
21, Сосна, бамбук й зимова слива...
Сосна, бамбук й зимова слива —
Достатньо аби буть щасливим...
Фенікс, дракон і черепаха
Нам принесуть небесне благо...
А цвіт півонії й целінь —
Це просто вічне Янь та Інь...
22, Юні пекінки мчать на роверах...
Юні пекінки мчать на роверах
Хто на навчання, хто в інші сфери
В джинсах, футболках, спідничках і рюшах,
Кепі, панамках і капелюшках.
А ця в пелерині — мереживо біле
Так нагадала янгольські крила.
23, Сьогодні дощ, чи ні, скоріше дощик...
Сьогодні дощ, чи ні, скоріше дощик.
Я обійшла весь сад без парасолі,
Адже не купиш ні за які гроші
Оцей гідромасаж, цей дотик долі.
24, Ранковий став і верби над ставком...
Ранковий став і верби над ставком
Нагадують про милу Україну.
Тут зупинився час. І я спочину
У аурі між дійсністю і сном.
Покаюсь перед Богом, помолюсь
У храмі саду, у зеленім храмі.
Пошлю любов Олюні, Юрі, мамі
І сонечку щасливо усміхнусь.
25, І я сказала: "Годі про сумне...
І я сказала: "Годі про сумне.
Дивись, метелик в мене на палітрі,
Такий великий, схожий на колібрі.
Все розуміє — зна, коли і де
Спинить свій лет, присісти, відпочить,
Щоб опинитись на моїй картині.
Які у нього крильця темно-сині,
Як хочеться цю мить призупинить"!
26, Оце і все. О, де ти, дика спеко?...
Оце і все. О, де ти, дика спеко?
І відповідь: "Радійте, я далеко".
Не віриться — футянь минув, мов сон.
Мав рацію премудрий Соломон!
27, Ми вийдемо в сад. О, яка прохолода...
Ми вийдемо в сад. О, яка прохолода
Спустилась з небес на дерева і води.
І світ ожива. І в моїх синьожилах
Пульсує не кров, а божественна сила.
28, Голос солодкий, голос рідненький...
Голос солодкий, голос рідненький
Понад світами лине до неньки.
Це моя доня, понад світами
Аж із Атланти летить до мами.
29, Це літо кавунів...
Це літо кавунів...
Їх гори тут і там.
Китай помолодів.
О, кавуновий храм!
Цілюще джерело
Вологи і снаги:
З'їдаєш півкіло і,
Справді, мей венті.
30, Водяні лілеї, золоті кувшинки...
Водяні лілеї, золоті кувшинки...
Липа, а над нею в'ється жайвір дзвінко.
Ніби Україна — поле, в полі юнки...
Але то не поле, то для гольфа лунки.
31, Олюня в блакитнім на березі ocean...
Олюня в блакитнім на березі ocean*
Засмагла, вродлива, щаслива, хороша.
Сховаю це фото і знову виймаю:
Вертайся, дитино, з далекого краю.
*Ocean — океан (англ.)
32, Зусібіч фітонциди — там сосна...
Зусібіч фітонциди* — там сосна,
Фітонциди — корисні випари хвойних дерев
Там кіпарис, а тут секвоя дужа.
Над нами зорі. Ніч така ясна.
Ми пливемо з моїм коханим мужем
У цім басейні срібно-голубім,
В цій стороні далекій, Піднебесній.
Ми молодієм з кожним днем і в цім
Я бачу Божий промисел чудесний.
*Фітонциди — корисні випари хвойних дерев
33, Лі Бо сідає до столу...
Лі Бо сідає до столу,
Затягує пісню юначу
І доки не впаде додолу,
Він п'є, і сміється, і плаче.
А потім прокинеться вранці
Під дружні цикадові співи
І враз зрозуміє — ми бранці
Якоїсь небесної сили.
34, Ставок нагадує "шусюй"...
Ставок нагадує "шусюй"* —
Лілеї, лотоси, качки...
Цей потрясаючий фен шуй
Ось тут на відстані руки.
Чи вдасться описать мені
Цей став, неначе у "шусюй"?
Мабуть, що ні, мабуть, що ні..
Тоді — малюй, малюй, малюй!
*"Шусюй" — сичуанська вишивка, якій вже понад тисячі років.
35, Я вийшла у сад. І ще спали лілеї...
Я вийшла у сад. І ще спали лілеї.
Я йшла по росі до альтанки своєї,
З якої, неначе з гори Еверест,
Все видно довкруг і все чутно охрест.
І ось, з-поза хмари, неначе на сцені,
Світило з'явилось і токи шалені
Дістались землі, і води, і чола.
І сад заспівав і душа зацвіла.
36, Це літо в Пекіні було фантастичним...
Це літо в Пекіні було фантастичним.
Цикади включались, мов струм електричний.
І зранку до ночі звучали ці хори.
Лише у мажорі, ні краплі мінору.
ОСІНЬ
01, Місяць вийшов повільно і тихо...
Місяць вийшов повільно і тихо.
Зупинивсь між розлогих узвиш,
Над рікою, що вічністю диха,
Диха вільно, мов пісня чи вірш.
Це хвилина уроча й жадана,
Час настав для палких молитов,
Мрія лине у світле незнане,
І не зна перешкод і заков.
При столі вся велика родина
Ритуальну вечерю вершить...
Ця, така гармонійна, хвилина
Вчить любові, навчає любить.
Буде дім повний щастя, мов місяць,
Буде в домі достаток і мир.
Ліхтарі, що над вікнами висять,
Ретранслюють цю віру в ефір.
І пливуть понад башти і вежі
Міріади послань золотих.
Ця енергія, справді, безмежна.
О, Китаю, це твій оберіг!
02, Сьогодні День родини. Що це значить?...
Сьогодні День родини. Що це значить?
Якщо ви разом, світить вам удача,
І щастя, і добробут, і снага.
Тому Китай в цей час завжди в дорозі,
До рідних берегів усі, хто в змозі,
Летять на крилах, їдуть, їх гука
Любов батьків і предків дух одвічний.
Красивий звичай? Так, красивий тричі!
03, "Скирда — я Вас люблю" — так зветься вірш...
"Скирда — я Вас люблю" — так зветься вірш,
Присвячений мені не десь — в Китаї.
І я відповідальність відчуваю,
Бо читачів моїх все більш і більш.
"Я Вас люблю!", — і сказано усе.
"Вас теж люблю!", — у відповідь сказала.
Відтак у світі більше світла стало.
Вірш, радість, лист, усміхнене лице...
Для мене так багато важить це.
04, Листи летять з усюди... Весь Китай...
Листи летять з усюди... Весь Китай
Читає мої вірші. Диво з див!
Сто тисяч в день відвідують мій сайт,
Аби почуть душі моєї спів.
05, Дивись на світ, люби цей світ, мій друже...
Дивись на світ, люби цей світ, мій друже,
Лише тоді ти будеш мудрим й дужим.
06, Ховаю у шафу шовки і шифони...
Ховаю у шафу шовки і шифони...
Скінчилися літні бали й перегони...
Лишились на сайті троянди й лілеї —
Мій літній ескорт, мої ельфи і феї.
07, Душа болить...