(Десять гуморесок з журналу "Молодняк")
"Марс"
(З приводу появи на літературному горизонті)
В Київі заснувалася літорганізація "Марс" – або Майстерня Революційного Слова.
(З газет)
Науково-популярна розвідка для широких мас Юрія Вухналя.
Останніми часами у напрямі на Київ на літературному небовиді з'явилася нова літпланета "Марс".
Її ледве-ледве помітно неозброєним оком – блимає вона невиразним, не то рожевим, не то не то блакитним, не то жовтим світлом.
Перші повідомлення про появу цієї планети було вміщено в науковій харківській газеті "Вечірнє Радіо".
Про походження "Марсу" серед наукових кол існує дві теорії.
Одні "астрономи" доводять, що "Марс" повстав з уламків від инших літпланет, що одірвалися підчас шаленого руху і довго блукали в космічних просторах і згодом утворили цю нову літпланету, що підлягає загально-наркомосівській системі.
Друга теорія запевняє, що "Марс" повстав з туманностей, що довго носилися в просторі, підлягаючи законові притягання то одній, то другій літпланеті.
Поки що це питання залишається нерозв'язаним, хоч обидві теорії ґрунтуються на наукових підвалинах.
По своєму віддаленню "Марс" стоїть близько від "Вапліте" й далеко від "Плугу" (віддалення "Марсу" від "Молодняка" поки що не вираховано). Коли ж зробити гіпотетичне припущення про переліт з літпланети "Плуг" до "Марсу", припускаючи навіть, що можна буде перебороти силу тяжіння "Плугу" – то все ж таки для цього потрібно багато років.
Такого припущення, звичайно, не можна робити по відношенню до "Вапліте", бо ця літ планета находиться надзвичайно далеко від "Плугу".
Так, коли б хто й винайшов апарата, на якому б можна було перелетіти це віддалення, то людина, вилетівши з "Плугу" юнаком, до "Вапліте" прибуде старим, нездатним до літпраці, дідусем.
А ще, як узяти до уваги теорію Ейнштейна (чоловік підчас руху старіється), тоді напевне до "Вапліте" людина прибуде трупом.
Тепер перейдемо до поверхні літ планети "Марс", до славнозвісної лінії, що була помічена деякими "астрономами"
Навколо цього точаться палкі суперечки.
"Астрономи", що спостерігали "Марс" у невеличкий з ультра-білим фільтром телескоп, запевняють, що на "Марсі" видно революційну лінію й що вона різко, викреслено й чітко проходить через увесь "Марс", починаючи від одного полюсу – Косинки до другого – Качури (є такі полюси на "Марсі").
На підставі цих даних "астрономи" роблять висновки, що на "Марсі" є такі ж живі істоти які на інших літпланетах.
Ці твердження дуже й дуже сумнівні, бо, розглядаючи поверхню "Марса" в дужий телескоп системи "Марксівська критика", чітко викресленої революційної лінії не помітно – правда, можна бачити лише темні безформні плями.
Температура на "Марсі" середня. Трохи тепліша, ніж на "Вапліте", холодніша, ніж на "Молоднякові" й "Плугові".
Спостерігаючи "Марс" в малосилий телескоп, атмосфера його здається червонуватого кольору, та це омана ока. Вчені доводять, що то відблиск від інших літпланет, а насправді атмосфера на "Марсі", вчені гадають, блакитна.
Також встановлено, що атмосфера на "Марсі" важча, ніж на інших літпланетах (звичайно не враховуючи сюди "Вапліте", бо на цій планеті атмосфера задушлива і коли перенести туди звичайну людину з іншої літпланети, то людина буде потроху хиріти, припиняється в літературному зрості і надалі така людина губить здатність писати ідеологічно витримані твори, або й зовсім перестає писати й починає хворіти на манію переслідування графоманів).
На "Марсі" є також і літрослинність – правда, кольору її не встановлено, є припущення, що літрослинність на "Марсі" кольором своїм нагадує рослинність сусідньої літпланети "Вапліте".
На "Марсі" також є й вода.
Ці дослідження надзвичайно важливі, щоб зробити висновки, чи є на "Марсі" живі істоти.
Що-ж до можливости існування на "Марсі" високорозвинених істот, то і в цім немає нічого неможливого,
Сподіваємось, що літпланета колись повернеться до нас іншим боком і буде трохи ближче, тоді можна буде зробити більш виразніші й детальніші виміри й спостереження про сусідній "Марсовий" світ.
Зараз-же літпланету "Марс" можна спостерігати лише з території України. В Західній Европі цю планету можна буде бачити й спостерігати лише через 57,863,569 років. Рік, коли можна буде спостерігати цю літпланету в телескопи Америки, до цього часу ніким не вираховано.
("Молодняк", № 1, 1927 р.)
__________
Історія одного виходу
Спомини очевидця Юрія Вухналя
Надзвичайний ранок
Це був надзвичайно схвильований ранок. Тротуарами поспішали люди, летіли дзвінки трамваї, хропіли автобуси, вигукували газетчики, візники стьобали своїх коней, дув холодний вітер, – одним словом, все хвилювалося, рухалося, поспішало.
На площі я побачив Кириленка[1], він дико поводив очима, поли його пальта, наче крила. планера – розвівалися від вітру – він поспішав кудись. Уздрівши мене – погрозив і прошипів: Ша-а-й-кує-те-есь!..
Я не розумів, у чім справа.
Раптом зупиняюся й чую:
– Здорові були! Чули – "Плуг" розвалився!
– Та ну! Землетрус був, чи що? Жертв немає? Биковця не привалило?
– Та ні, кімната ціла, організаційно розвалився!
– А-а-а!..
Я поспішаю далі, й знову:
– Чули, вийшли?
– Хто вийшов?
– Та з "Плуга" вийшли!
– Ви вийшли?
– Та ні, 12 душ вийшло! В газеті написано!
– О-о-о!
Я кинувся до кіоску.
– Дайте газету!
– Немає газети, розібрали!
Я вскакую в крамницю, кидаю в автомат гривеника, прикладаю трубку до вуха, прохаю редакційний № телефону. І знову не щастить. У мій провод – включається чийсь чужий і я чую балачку.
– Альо! Альо! (Отак з вимовою в ніс, на французький наголос). – Мерсі, Вільна Академія Пролетарської Літератури? П'єр, ти?
У відповідь чую грубий (без вимови в ніс) голос:
– Це ти, Мишко?
– Я, П'єр! Чув, із "Плуга" 12 чоловік вийшло?
– Та ну! Диви яка оказія?
Гаркнув здивований голос.
– Так чуєш, П'єр, не проворонь Донченка або Гордієнка, забіжи зі Спартаківського провулку, вони обідати йтимуть, скажи, що в альманасі Вапліте – друкуватися можна буде.
Я кинув трубку й подався до редакції.
В Редакції
Вскакую, хапаю газету, читаю й разом чую розмову.
Секретар (до редактора): Ти розумієш, Биковець трохи того... (секретар красномовно крутить пальцем біля свого лоба) в зв'язку з оцим виходом. Заходить сьогодні до редакції, подає замітку до "Хроніки" про вихід, а в кінці приписка: Характерно, що з "Плуга" виходять переважно "плужане".
Вулиця. Знову розмови:
– Чули, "Плуг" не твердо на ногах стоїть? Пилипенко захворів, ходити не може?
– Та що ви дурницю кажете – я щойно бачив його, як він у трамвай сідав.
– А я ж хіба що кажу? Ото ж воно й є – ходити не може, так він у трамвай сідав.
Через три дні
Заходжу в редакцію "Молодняка" – бачу висить біля печі "широке розгорнуте полотнище", читаю:
Літгурток
хутора Драбинівки
Н-району Х-округи
Вихідне ч. 12573
Лист до "Молодняка".
Дорогі товариші!
Радісні вісті дійшли до нас, ми всим гуртком приєднуємося до вашої позиції і всим гуртком стаємо на вашу платформу, бо стан та шляхи розвитку вимагають того від нас. Ми рвемо остаточно всі зв'язки з "Плугом" і приєднуємося до Вас, як то кажуть образно "всим гамузом". Ми ще давно були певні, що воно так і мусить бути, ми тільки мовчали до цього часу.
Вітаємо Вас:
Члени гуртка:
1. Козолупенко М. (псевдонім Загравенко)
2. Кабаненко Ю. (псевдонім Полум'ях)
3. Бугаєнко (псевдонім Індустріяленко)
4, Ратиця Ів. (псевдонім Залізо-Бетонний)
5. Книш П. (псевдонім Залізний)
Всі ми за соціяльним походженням батраки, з малих років по наймах ходили, на куркулівських нивах потом обливалися, і тільки дякуючи революції – світ побачили.
У Кобеляках
"Плужанин" плужани одержали. Розмови:
– Братці, знову з "Плугу" нова якась група початкуючих вийшла. Ось погляньте!
– А ну, де? Та що ви?
– Та це ж та сама група, що тиждень тому вийшла!
– Де ж та сама, коли то вийшли письменники, а тут пишеться що "група початкуючих"?
– ???
("Молодняк", № 2, 1927 р.)
__________
Щоденник молодого автора
2/III
Сьогодні я скінчив і здав до редакції "Український Селянин" повість "Лани та села" – це найкраща моя річ! От, розгорнув полотнище – 3 1/8 друкованих аркуші!
Три дні переписував, аж пухирями пальці взялися. Ех, і відпочину ж літом! Одержу карбованців 300 і в Крим.
***
4/III
Пішов до редакції "Український Селянин", редактор радо поздоровкався, стілець подав, рукопис розгорнув і приємно усміхнувся.
– Я з охотою прочитав, – каже, – вашу повість, писати ви вмієте, в цьому нема сумніву, але, на жаль, ви робите неприпустимі огріхи, змальовуючи сучасне село. Ось ви пишете, що в незаможника Тимохи корова обдулася і він кличе ворожку, і кінець-кінцем корова здихає.
Це далеко від дійсної картини села. Ви забуваєте, що тепер майже в кожному селі є ветпункт, і кожний селянин, а тим паче незаможник – передовик села – знає, що коли корова обдулася, треба поставити їй клізму, а ви робите з цього цілу трагедію. Я не маю звичайно права давати вам вказівки. але все ж таки радив би уважніше поставитись до своєї творчости, і коли б ви згодилися переробити ці місця – ми б видрукували вашу повість.
Я чемно вклонився йому, гордо підвів голову, забрав рукопис і вийшов із редакції.
***
5/III
Вчора відніс повість до журналу "Українська Селянка". Сьогодні зайшов спитати про наслідки.
Редакторка повернула мені рукопис.
– Не піде! – каже.
– Чому?– питаю.
– Не віриться, – каже, – що це все відбувається на 10 році революції, ви зовсім не знаєте сучасного села. Наприклад, у вас чоловік жінку б'є, б'є люто, до крови, а вона йому хоч би слово, наче так і треба. Не розумію, куди дивиться жінорганізаторка?! Або ще: діти у нас бігають замурзані без догляду, на дорозі в пилюці качаються й ніхто в селі не турбується за ясла. Жах якийсь, а не повість, песимізм надзвичайний!
Я забрав рукопис і пішов до піонерського журналу "Український Піонер".
***
9/III
Три дні ходив до редакції "Український Піонер" – усе ніяк нікого не застану, вчора цілий день у редакції просидів і нікого не дочекався.